Шерідан Ле Фаню
Джозеф Шерідан Ле Фаню (англ. Joseph Sheridan Le Fanu; 28 серпня 1814 , Дублін — 7 лютого 1873 , Дублін ) — ірландський письменник, що продовжував традиції готичної прози. Автор класичних оповідань про привидів. ЖиттєписДжозеф Шерідан Ле Фаню народився в Дубліні в літературній родині гугенотів. Його бабуся Алісія Шерідан Ле Фаню і двоюрідний дід Річард Брінслі Шерідан були драматургами. Перші 12 років життя Ле Фаню провів поруч з Ірландською королівською військовою школою, де його батько служив у сані капелана. Парк Фенікса, де розташовувалася школа, село поруч і парафіяльну церкву не раз зустріне читач у творах Ле Фаню. З 1826 року батько Джозефа отримує посаду ректора на півдні Ірландії — і вся родина переїжджає туди. Хоча в Ле Фаню був наставник, основні знання він черпає з великої батьківської бібліотеки, де проводить багато часу. У 1832 році почалися заворушення, викликані війною проти десятини. В Абінгтоні[en] проживало всього кілька дюжин послідовників Ірландської церкви, тому уряд змушував фермерів — зокрема й католиків, яких було близько 6 тисяч — платити десятину на утримання церкви нарівні з протестантами. Родину Ле Фаню постійно переслідували фінансові проблеми, незважаючи на старання батька Томаса підтримувати репутацію прізвища. Дохід, одержуваний від посади ректора, повністю йшов на оплату десятин. Джозеф вивчав юриспруденцію в Коледжі Св. Трійці в Дубліні, де згодом був обраний аудитором коледжу. З 1838 року він став публікуватися в журналі Дублінського університету, там і була опублікована його перша «жахлива» історія — «Привид і Костоправ». З 1840 року Ле Фаню придбав кілька газет, зокрема Dublin Evening Mail[en]. 18 грудня 1844 року Ле Фаню одружується із Сузанні Беннет, дочкою провідного дублінського адвоката. Свідком на весіллі був Ісаак Батт. Вони знімають будинок на Воррінгтон Плейс біля Великого Каналу[en] в Дубліні. Там і народжується в 1845 році їхня перша донька, Елеонора. Потім у 1846 році з'являється на світ Емма, у 1847 році Томас, і Джордж у 1854 році. У 1847 році Джозеф Шерідан Ле Фаню підтримує Джона Мітчелла і Томаса Міґера в їхній кампанії проти байдужості уряду до Ірландського голоду. Його підтримка коштувала йому призначення членів парламенту від партії Торі в графстві Карлоу в 1852 році. У 1856 році Джозеф з родиною переїжджає з Воррінгтон Плейс у будинок батьків його дружини на Мерріон Сквер, 18, оскільки батьки Сусанни поїхали в Англію. Родинне життя Джозефа не ладиться, тому що його дружина страждає неврозами. У неї була криза віри, вона відвідувала релігійні збори в сусідній церкві Св. Стефана, обговорювала релігійні проблеми з молодшим братом Джозефа — Вільямом, оскільки Ле Фаню перестав відвідувати церкву. Вона дуже переживала смерть кількох близьких родичів, зокрема смерть її батька за два роки до цього. Це й стало основною причиною сімейних проблем. У квітні 1858 року в Сусанни стався нервовий зрив, і наступного дня вона померла. Обставини її смерті так і залишилися нез'ясованими. Вона була похована в сімейному склепі Беннет разом з її батьком і братами. За деякими уривками зі щоденників Ле Фаню можна зрозуміти, що він вважав себе винним у смерті дружини. Після смерті дружини Ле Фаню довго не пише, аж до смерті його матері в 1861 році. Чергове нещастя прориває греблю емоцій. У цей час його підтримувала його кузина леді Гіффорд — вона все життя була для нього близькою людиною. У 1861 році Джозеф стає редактором і власником журналу Дублінського університету. Там він і публікує деякі зі своїх романів. Помер 7 лютого 1873 року в Дубліні. ТворчістьАвтор містичних і пригодницьких творів. З 1845 по 1873 рік опублікував 14 романів, з яких найбільш відомі «Дядько Сайлас[en]» (англ. Uncle Silas, 1864), «Будинок біля кладовища[ru]» (англ. The House by the Churchyard, 1863) і збірка з п'яти новел — «Крізь тьмяне скло[en]» (англ. In a Glass Darkly,1872). Творчість Ле Фаню отримала високу оцінку М. Р. Джеймса і Х. Кортасара. Повість «Кармілла» (англ. Carmilla, 1871) справила значний вплив на творчість Брема Стокера. ЕкранізаціїДив. категорію Екранізації творів Джозефа Шерідана Ле Фаню.
Українські переклади
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia