Шемет Микола Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шемет.
Микола Михайлович Шемет
Народився1882(1882)
Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія,
Російська імперія
Помер1917 або 1918
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ДіяльністьПолітик, публіцист
Alma materЮридичний факультет Київського університету Святого Володимира
ПартіяУНП
Конфесіяправославний
РідШемети-Кежгайли
БатькоШемет Михайло Казимирович
МатиШемет (Кучерова) Наталія Григорівна
Родичібрати Володимир, Сергій
Герб
Герб

Герб Лебідь

Микола Михайлович Шемет (нар. 1882, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — пом. 1917 або 1918) — український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників Української Народної Партії.

Життєпис

Микола Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.

По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету.

У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників Української народної партії[1]. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у Швейцарії, Австрії, Франції. У Кракові познайомився із студентом В'ячеславом Липинським, з яким підтримував зв'язки до часів УНР. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з Миколою Міхновським надрукував першу Конституцію України.

У листопаді-грудні 1905 року разом із братом Володимиром видавав у Лубнах першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Хлібороб». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба», редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. У 1906 році в Єкатеринославі Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя».

Навчаючись у Київському університеті, Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.[2] Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданий при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був Микола Міхновський[3].

Смерть

Джерела подають різні дати смерті, хоча підтверджують покінчення життя самогубством. За однією версією він загинув наприкінці 1917 року.[4] А за спогадами генерала Всеволода Петріва, це сталося у березні 1918 року. [5]

Вшанування пам'яті

Примітки

  1. ↑ Володимир ШЕМЕТ: «Із розповідей деяких гетьманців виходило, що Данила Скоропадського, ймовірно, отруїли в лондонському ресторані в лютому 1957 року» [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]; День, 31 травня 2019.
  2. ↑ Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб» [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.]; Т. П. Пустовіт, Інститут журналістики КНУ.
  3. ↑ ЦДІА України. — Ф. 320, оп. 1, спр. 817
  4. ↑ БРАТИ ШЕМЕТИ — ПАТРІОТИ І ВИДАВЦІ ПЕРШОЇ УКРАЇНОМОВНОЇ ГАЗЕТИ «ХЛІБОРОБ» НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ
  5. ↑ стор. 397, Всеволод Петрів. Військово-історичні праці. Спомини. Поліграфкнига, Київ 2002.
  6. ↑ Розпорядження голови Полтавської ОДА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2016.
  7. ↑ Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів; Історична правда, 27 березня 2023.

Джерела


Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.