Депутат Законодавчого зібрання Владимирської області VII скликання з 9 вересня2018 року. Член Ради при президенті Російської Федерації по розвитку цивільного громади і правам людини (2012—2018). Член Суспільної палати Російської Федерації другого і третього складів (2008—2012).
Біографія
Походження
Дід Шевченка по матері, Василь Фомич Юськович, походив із селян Західної Білорусі. Відсидів рік за шпигунство на користь Польщі по звинуваченню у тому, що він за завданням розвідки мав підірвати міст через Волгу[3]. Дід був професором і займався викладанням фізики в Ульянівському педагогічному інституті, володів п'ятьма мовами. За переконаннями — комуніст. Бабця по матері, Номоконова Нона Петрівна, — донька революціонера Номоконова Петра Кузьмича, який був евенком за походженням (також є далеким родичем радянського снайпера Семена Номоконова).[4] Василь Фомич і Нона Петрівна переїхали жити до Москви[5]. За одними даними, його тато — єврей, за іншими — українець[6][7], працював геофізиком у Туркменістані, Сибіру, Печорському вугільному басейні[8] та на Мангишлаці.[9]
З 1989 по 1991 р. працював спеціальним кореспондентом газети «Вісник християнської демократії», яку видавав Християнсько-демократичний союз Росії.[14]
З 1994 по 1995 р. працював редактором у педагогічній газеті «Перше вересня».
З 1991 по 1996 рік керував відділом поезії літературного журналу «Твёрдый ЗнакЪ».
У виданні «Независимая газета» з січня 1996 року вів спеціалізовану шпальту, присвячену релігійним проблемам; з січня 1997 року — відповідальний редактор додатку «НГ-релігії».[14]
Автор великої кількості публікацій, у яких він висловлює свої погляди на релігійну, культурну та воєнну тематику.[16] Керівник Центру стратегічних досліджень релігії та політики сучасного світу.
У 2002 р. вперше з'явився на телебаченні у кадрі в якості гостя ток-шоу Володимира Познера «Времена» на каналі ОРТ. Також багато виступав у програмі Світлани Сорокіної «Основний інстинкт».[17]
З жовтня 2005 по червень 2011 рр., прийнявши запрошення Костянтина Ернста, вів авторське суспільно-політичне ток-шоу «Судіть самі» на «Першому каналі». У 2007 та 2008 рр. — ведучий теледебатів кандидатів у депутати Держдуми та президента Росії на тому ж каналі. У 2008 р. за свою професійну діяльність у рамках телепередачі «Судіть самі» отримав премію Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії».[18][19][20][21][22]
Також Шевченко — частий гість ранкового шоу «Сергій Стіллавін та його друзі» радіостанції «Маяк» та передачі «Особлива думка» на станції «Эхо Москвы».
Влітку 2009 р. спільно з окружною державною ТРК «Ямал-Регіон» підготувив ток-шоу «Цивілізація-Північ».[23]
Автор проектів «НГ-Релігії», політико-філософського тижневика «Смысл», прес-клубу «Східна політика»; експерт з проблем етнокультурної та релігійної тематики.[24]
Разом з медіа-ідеологом Мариною Леско модерував проєкт «Астана у віртуальному просторі Second Life».[25]
2 вересня 2009 року Шевченкові було відмовлено в отриманні візи для подорожі до Грузії у складі делегації «суспільної комісії з врегулювання гуманітарних наслідків грузино-російського конфлікту»[26].
В 2012 р. вів програму «У контексті» на «Першому каналі». Через 6 років після звільнення з каналу визнав: «Працюючи ведучим на „Першому каналі“, я повинен був говорити не те, що думаю, а те, чого вимагає редакційна політика».[27][28]
З 2013 року — гість програми «Позиція» на радіостанції «Російська служба новин». З березня 2015 року — колумніст радіостанції Коммерсантъ FM у програмі «Точка зору».[29] Також працював редактором інтернет-видання «Кавказька політика».[30]
У вересні 2015 р. перейшов на НТВ[31]. З 6 вересня по 27 грудня 2015 р. був ведучим інформаційно—аналітичної програми «Точка», з 22 січня по 18 березня 2016 р. разом з Сергієм Мінаєвим вів ток-шоу «Більшість».[32][33]
З 7 грудня 2016 року вів нічну авторську програму «Один» на радіостанції «Эхо Москвы».
На виборах до Держдуми 2016 року балотувався як самовисуванець у південному окрузі Дагестану[40], куди входять 25 районів, частина Цунтинського району, а також міста Буйнакськ і Хасав'юрт. У серпні надав у ЦВК для перевірки та подальшої реєстрації 17 500 підписів (3 % від числа виборців). 13 серпня регіональний ЦВК не зареєстрував Шевченко по результатам експертизи підписів, сам кандидат пов'язував подібне рішення з конфліктом між ним та головою МВС республіки.[41][42][30].
Максим Шевченко на засіданні Ради з розвитку цивільного суспільства і правам людини 14 жовтня 2014 р.
Є фундатором та директором «Фонду незалежних інформаційних досліджень», Фонду «Кавказський Громадянський Форум», «Фонда содействия развитию культурного многообразия народов» (разом з Олександром Бородаєм), Фонду підтримки історичних традицій «Повернення» (разом з Петром Мультатулі), Видавництва «Незалежний Релігійний Огляд» (разом з Віталієм Третьяковим), Видавничого Дому «Контент» (разом з ЗАО «Росбалт»), ТОВ «Кавказська Медіагруппа», та ін.[45]
У червні 2018 року став одним з керівників виборчого штабу кандидата від КПРФ Вадима Кумина на виборах мера Москви[51].
16 червня 2018 року був висунутий КПРФ кандидатом у губернаториВладимирської області. Сам Шевченко позначив, що це пов'язано, зокрема, з тим, що він дуже добре знає цей регіон. Також він очолив список КПРФ на виборах у регіональный парламент[52].
3 серпня виборчком Владимирської області відмовив Максиму Шевченко у реєстрації, посилаючись на те, що він не подолав «муніципальний фільтр», представивши недостатню кількість підписів муніципальних депутатів, 6 серпня був зареєстрований список на вибори у Законодавче зібрання на чолі з Шевченко.[53][54] Виборча кампанія була побудована на жорсткій критиці діючої губернаторки Світлани Орлової[55][56].
9 вересня 2018 року обраний депутатом Законодавчого зібрання Владимирської області, де зайняв пост керівника фракції КПРФ, а також увійшов у склад комітету обласного парламенту з аграрної політики, природокористування та екології, а також став членом Комітету з питань промислової політиці, інвестицій, малого і середньому бізнесу, стратегічного планування і власності.[57]
Особисте життя
Одружений з Любовю Шевченко (до шлюбу Цветковою), колишньою журналісткою телеканалу «Перший ярославський». Батько двох дітей.[58] Перша дружина — журналістка російського державного телеканалу «Russia Today» Надія Кеворкова[59][60][61].
У квітні 2020 р. Максима Шевченка госпіталізували із двосторонньою пневмонією тільки після того, як він сам звернувся у приватну клініку, де зробили комп'ютерну томографію і біохімічний аналіз крові, після чого підтвердили діагноз запалення легенів. Про це він розповів 8 квітня в ефірі радіостанції «Эхо Москвы». За словами журналіста, у нього протягом 10 днів була висока температура, але російські лікарі відмовляли його робити тест на коронавірус і намагалися переконати в діагнозі ГРВІ. Дільничний лікар і зовсім сказав журналісту, що у нього ГРЗ.[62] «Здати тест на коронавірус складніше, ніж поставити запитання Путіну на „Прямій лінії“ (щорічний прямий ефір, під час якого президнт РФ відповідає на запитання громадян)», — каже він. Наразі Шевченко у лікарні, де лікарі також не знають, де результати його тесту на коронавірус.[63]
Заявив, що офіційна статистика захворюваності знижується. Незважаючи на результати тестів, Шевченко впевнений, що захворів на COVID-19. «Я перехворів на коронавірус, як і величезна кількість інших людей. Статистика знижується, а лікарні переповнені хворими з пневмонією. Лікарі — святі люди, які тут працюють, кажуть, що немає різниці і двостороння пневмонія одне і те ж, що і COVID-19. Вони навіть діагноз вже стали ставити COVID-пневмонія. Ви навіть не уявляєте, яка кількість реально хворих людей», — наголосив Шевченко. Він впевнений в наявності корупційної схеми навколо тестів на коронавірус. «Ці тести просто хтось отримав контракт, величезні гроші, і тепер вся країна змушена сидіти і залежати від чиїхось злочинних дій. Тести — це абсолютна розводка і комерційне шахрайство! Вони нічого не показують і, спираючись тільки на тести, можна довести людину до смерті», вважає журналіст.[64]
Погляди
Шевченко називає себе інтернаціоналістом[65], вважає себе безумовним державником, але не є імперіалістом. Говорить, що ніколи не сприйме розпад СРСР, виступає за розрив співпраці Росії з НАТО[66].[67] Щодо своїх релігійний поглядів у інтерв'ю интернет-виданню «Релігія та ЗМІ» позначив наступне: «Я був і лишаюся православним християнином, членом Руської Православної Церкви Московського патриархата. У мене є добрі знайомі серед мусульман і серед православних, серед протестантів і серед атеїстів, серед комуністів і серед демократів».
У 2013 р. Шевченко називав геноцид росіян у Чечні «легендою, що не має достатньо внятного підтвердження», оскільки масштабне вбивство росіян «відбулося після початку масових бомбардувань Грозного».[68]
У 2014 р. Шевченко висловився з приводу підсумків царювання Романовых: «Династія Романовых, починаючи з Олексія Михайловича, та Петра, — це, швидше, династія окупантів на руській землі».[69]
У грудні 2014 року виступав за війну з Україною: «Воювати слід по-справжньому. Цей закон — закон війни. Я за війну… Ті російські військові, що там [в Україні] перебувають… туді відправлені у спеціальне відрядження. І ще раз підкреслю, дивно було би, якщо б їх там не було. Чесно кажучи, тоді можна було б здивовано подивитися на наш уряд… Грош ціна була би такому уряду». Вважав, що «слід було брати Мариуполь», і що «війна не повинна обмежуватися ось цим простором двох анклавів (ДНР і ЛНР)».[70][71]
У 2015 р. схвалив Міжнародний руський консервативний форум за участі фашистських партій у Петербурзі: «Росія бореться не з фашизмом, а з ліберал-фашизмом, тому участь представників фашистський партій у „Міжнародному руському консервативному форумі“ — це нормально». За його словами, те, що Росія дає майданчик для виступу всіх політичних сил — це добрий знак. Росія дає висловитися тим політикам, яких виключили з політичного діалогу у Європі. «Це значить, у Росії більше демократії, ніж у Європі».[72]
У жовтні 2015 р. член Ради з прав людини при президентові Росії Максим Шевченко попросив Володимира Путіна створити на федеральному рівні спеціальну групу з розслідування вбивств журналістів у Дагестані, а також запропонував законодавчо прирівняти замах на життя журналіста до замаху на життя суспільно значущої особи.[73]
В економіці Шевченко схвалює інфляцію («Діло в тому, що інфляція не є бідою. Інфляція є природним інструментом подолання економічної кризи. І штучне стримування грошової маси, інфляції, на руку тільки тім спекулянтам, що працюють з доларами»), продовольче ембарго («Ці санкції [продембарго] введені правильно, коли вони були введені, я їх відразу підтримав.[74] Я вважаю, що міжнародні спекулянти, знищуючи російське сільське господарство і внутрішнє сільгоспвиробництво, завалюють Росію продукцією чужого сільгоспвиробництва, підтримують чужі країни і просто висмоктують з нашого населення гроші… А ми що, самі не можемо виробляти молочні продукти? Ось і навчимося») зі знищенням «санкційних» продуктів («Ну, ось я, припустимо, бачив в інтернеті репортаж про знищення там кількадесятьох тонн польського сала.[75] Вам шкода польського сала? Ви вважаєте, що польське сало за будь-яких обставин потрапити до соціально незахищених росіян?»).[76]
Добре відгукується про Фонд Карнеги, у якому працював: «Є ЗМІ, припустімо, які мають західне походження, ось „Карнеги“, наприклад.[77] Мені дуже подобається „Карнеги“, загину проти того, щоб його подвергали якимось репресіям.»[78]
Шевченко вітає дезурбанизацию: «переїзд російського населення у село приведе до стабільності, у кожній сім'ї буде по п'ять дітей».[79] Геїв між тим називає «зброєю антихриста»[80]
У 2017 р. Шевченко рішуче висловився у захист російського олігарха Сулеймана Керимова[81], арештованого у Ніцці. Керимов, на думку Шевченко, — «один із стовпів російського легального, респектабельного бізнесу».[82]
30 січня 2018 року в ефірі радіо «Комсомольська правда» М. Сванідзе вступив у спір з М. Шевченко щодо відповідальності І. Сталина за катастрофічні поразки Радянської армії на початку Другої Світової війни в СРСР.[83] У ході спору Сванідзе пообіцяв ударити Шевченко, а той встав і запропонував зробити це. Сванідзе ударив Шевченко по обличчю, а той кількома ударами у відповідь повалив Сванидзе на піл студії.[84]
У травні 2018 року заявив про вихід із Ради при Президенті РФ з прав людини у знак протесту на відмову даного органу обговорювати публічні массові арешти та побиття у Москві невідомими озброєними формуваннями митингарів під час акції «Він нам не цар» 5 травня 2018 р.[85] Його рішення публічно підтримав відомиі телеведучій Володимир Познер, назвавши Раду «декоративним органом, який за час свого існування не схвалив жодного рішення».[86] Пізніше Шевченко заявив, що влада готує «козаків» для придушення мирних протестів та назвав їх «чоррносотенцями»: «Ми з подивом дізнаємося, що в Москві є якісь станиці та хутори, які представляють ось ці озброєні люди у формі. Ніколи в Москві не було жодного козацтва. Козаки були на Дону, на Кубані, на Тереку, у Сибіру, на Яїку. Центральна Росія — Москва, Петербург та інші міста й села Центральної Росії — ніколи не знали жодного козацтва. Тобто ми маємо справу з чорносотенними бойовиками фашистського спрямування».[87]
На думку Шевченко «ліві є по суті лібералами, ми виступаємо за свободу… не через розвиток капіталізму і великого капіталу, а через підпорядкування капіталізму і великого капіталу інтересам народу… ми повинні вирвати з пазурів колоніального капіталу нашу Батьківщину!».[89] «Я вітаю конфлікт з Заходом, розрив зв'язків з Заходом. Чим більше моя країна розірве фінансових, інформаційних, економічних, політичних чи воєнних зв'язків з Заходом, тим ліпше».[90]
Щодо Криму сприймає його окупацію позитивно, вважає його російською територією. Коментуючи у грудні 2018 р. ситуацію навколо Матроського бульвару («серця історії міста»), заявив, що «вже другий губернатор намагається зламати об коліно дух Севастополя» і оцінив дії виконавчої влади, що перешкоджають його реконструкції, як «політичний маразм».[91]
Є шанувальником соціалізму Нестора Махно, який «допоміг більшовикам розбити українських націоналістів і Денікіна».[92]
Схвалює воєнне присутність РФ у ЦАР, вважає що це важливіша країна Африці: «Це буквально розсипи алмазів, розсипи золота і уранові родовища. ЦАР — одна з найбагатших на корисні копалини країн в Африці». В інтерв'ю заявляв, що це дозволяє проводити політику в усіх навколишніх країнах, відразу стаючи оператором по всій Західній і Центральній Африці.[93] Вітає відправлення російських ЧВК у Лівію «з точки зору захисту національних інтересів нашого народу»: «якщо би відправлення воєнних підрозділів було в інтересах руського народу, ось він від цього богатів та процвітав би… Від цього у нього збільшувалося би там внутрішнє виробництво і з'являлися би #нові ринки збуту.»[94]
З оптимізмом сприйняв результати президентських виборів в Україні та перемогу В.Зеленського.[97]
Оцінки
По свідоцтву Дар'ї Митиної, «Макс Шевченко — це людина, у якої немає поглядів, він однаково пристрастно, однаково переконливо може відстоювати будь-яку позицію».[98]
Публіцист Олександр Скобов називав Шевченко фашистом «з певним налітом лівизни»[99].
На думку письменника і публіциста Д. Л. Бикова, висловленому у газеті «Собеседник», серед лібералів Шевченко має репутацію фундаменталіста, його регулярно називають «людожером, провокатором і фанатиком», а також, «Шевченко займає у оцінці близькосхідної ситуації радикальну позицію» у підтримку ісламістського руху Хамас і проти Израиля. Аналогічної думки про Шевченко дотримується у статті в журналі «Континент» публіцист Т. Боярский.[100]. Завідувач відділом «Независимой газеты» Олександр Шерман вважає позицію Шевченко упередженої і стверджує, що Шевченко спотворює факти, описуючи арабо-ізраїльський конфлікт[101]. Публіцист Л. А. Радзиховский у газеті «Єврейське слово» висловив думку, що «Шевченко став, можна сказати, неофіційним послом Хамас у Росії».[102] Заяву Шевченка про те, що ідеологія Хамас тотожня до християнських демократів, розкритикував філософ и політолог Олександр Дугін[103]:
…Замечательные люди дикторами у нас работают на Первом канале, утверждающие, что «Хамас» — это аналог социал-демократии, христианской демократии. Конечно, это исламистское движение, ваххабитское движение, фундаменталистское движение. Мы знаем даже программу партии «Хамас». Смысл её сводился: ислам — наше решение. Вот с какими программами эта партия победила на выборах. И я просто удивлюсь некоей пристрастности наших людей, которые настолько любят фундаментальный исламизм, работая на Первом канале, что уже для этого утверждают самые нелепые вещи.
…На Першому каналі у нас працюють дикторами чудові люди, які стверджують, що «Хамас» — це аналог соціал-демократії, християнської демократії. Звичайно, це ісламістський рух, ваххабитский рух, фундаменталістський рух. Ми знаємо навіть програму партії «Хамас». Сенс її зводився до того, що іслам — наше рішення. Ось з якими програмами ця партія перемогла на виборах. І я просто дивуюся якоїсь упередженості наших людей, які настільки люблять фундаментальний ісламізм, працюючи на Першому каналі, що вже для цього стверджують найбезглуздіші речі.
Політолог і політичний географ Д. Б. Орешкин у «Еженедельном журнале» розкритикував і спростував заяву Шевченко в ефірі «Эха Москвы» про те, що буцімто під час сталінський репресій не було массових судових процесів, у яких би підсудними було 58 людей, як у справі про терористичний акт в Нальчику у 2005 році. Орешкін вказує, що по одній тільки справі «Всеукраїнського центрального блоку» восени 1937 року в Соловецькому таборі засуджені і розстріляні 134 людини, навіть якщо не брати до уваги масові позасудові розправи.[104][105]
27 липня 2011 року Російський єврейський конгрес звернувся з листом до Громадської палати РФ із закликом виключити Максима Шевченка з її лав та направив лист керівництву «Першого канала» із закликом припинити співпрацю з Максимом Шевченком, прибравши з нічного ефіру випуски його щотижневого ток-шоу «Судите сами». Пізніше конгрес звернувся до редакції радіо «Эхо Москви» із закликом ввести мораторій на ефіри за участю Шевченка.[106] Це відбулося після того, як тележурналист назвав А. Брейвика, який скоїв у Норвегии подвійної терористичний акт, «крайнім любителем політики Израиля». Розвиваючи свою думку, він підкреслив: «Політика держави Ізраїль по щодо палестинців… нагадує у багатьох моментах нацистську політику у Німеччині щодо євреїв». Головний редактор радіостанції «Эхо Москвы» О. О. Венедиктов у свою чергу відмовився призупиняти співпрацю, пояснюючи це тим, що «свобода слова важливіша, ніж образливі і провокаційні заяви по відношенню до будь-якої держави».[107]
Біловезька угода 1991 року, що була підписана у маленькому партійному будиночку у Беловежській пущі Ельциным, Кравчуком і Шушкевичем, — було, є і залишається кричущим прикладом зради інтересів народів заради інтересів, бажань і сподівань вузької групи номенклатури і бюрократії.
Вся ця пропаганда гомосексуалізму — це спроба зміни людської природи та людської етики. І зміни в тому сенсі, що людей хочуть перетворити на істот абсолютно керованих, невпевнених у собі, невпевнених настільки, що вони навіть не знають хто вони за своєю сексуальністю — чоловіки чи жінки. Позбавити людину тієї фундаментальної, базової ідентичності, яка їй дана.[109]
Подяка Президента Російської Федерації (23 квітня2008) — «за інформаційне забезпечення і активну громадську діяльність з розвитку громадянського суспільства у Російський Федерації».[110]
Срібна кнопка YouTube, якою нагороджують за досягнення каналом відзначення у 100 000 (сто тисяч) підписників чи більше (2017).
Книги
Шевченко М. Л., «Сквозь мутное время. Русский взгляд на необходимость сопротивления духу века сего». {{{Заголовок}}}. — М. : Центрполиграф, 2013. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-227-04755-7.
↑.
«У меня отец был геофизиком. Он работал в советском одном из ведущих институтов, добывал для страны нефть и газ. Мой отец работал в Туркмении, мой отец работал на Мангышлаке, в Сибири, на Печорских месторождениях.» — Максим Шевченко: Мой отец был геофизиком. [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.] // You Tube
↑Постановление № 312 : [арх. 06.08.2018] // Избирательная комиссия Владимирской области. — Дата звернення: 06.08.2018. (Об отказе в регистрации кандидата на должность Губернатора Владимирской области Шевченко Максима Леонардовича.)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 23 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 23 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑РАСПОРЯЖЕНИЕ О поощрении. Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. 23 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 23 квітня 2020.
Александр Риман. М. Шевченко: «Когда евреи будут в газовой камере, за них надо заступаться»… Но не раньше (неопр.). — статья на сайте Zman.com (24.09.2011).
«Не хочу, щоб следователь, прокурор або суддя вирішували, нам говорити». Лекція Максима Шевченко о конформистах #і журналістах. // tvrain.ru Опубліковане у 20:12 22 серпня 2014. Перевірене 23.08.2014 г.
