Швець Олександр Юхимович
Олекса́ндр Юхи́мович Швець (нар. 4 червня 1955, Хабаровський край, РРФСР, СРСР) — український журналіст, засновник і головний редактор газети «Факти та коментарі». Заслужений журналіст України. ЖиттєписУ 1982 року закінчив з відзнакою[1] факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1982 по 1992 працював у газеті «Вечірній Київ» — завідувач відділу фейлетонів, завідувач відділу листів і права, відповідальний секретар, заступник головного редактора. З травня 1992 — головний редактор газети «Київські відомості». З лютого 1994 — головний редактор газети «Всеукраїнські відомості». Від серпня 1997 року — головний редактор газети «Факти та коментарі», згодом також засновник і головний редактор інтернет-видання «Факти». Один із перших українських журналістів, які у квітні — червні 1986 р. готували репортажі із зони ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На чолі з головним редактором Олександром Швецем редакція газети «Факти та коментарі» [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.] разом із читачами, разом із колегами зібрала понад $1 млн на обладнання для нейрохірургічних операцій[2], а саме лінійний прискорювач, яким і зараз користуються у відділенні Інституту нейрохірургії[3]. З тих пір — близько 5 тисяч врятованих життів. З лютого 2016 р. з ініціативи Олександра Швеця на волонтерській основі почали друк спецвипуску «ФАКТЫ» (Донбасс)[4], кількість якого за останні два роки досяг майже 7 мільйонів екземплярів. Спецвипуск доставляли і на передову, і в військові госпіталі, і в лікарні в зоні АТО, і в школи, і в притулки для старих. Під час повномаштабного вторгнення військ РФ в Україну навесні 2022 року Олександр Швець 9 червня того ж року відкрив перший в Україні музей порцелянових фігур ShvetsMuseum, в експозиції якого виставлено понад 1200 унікальних виробів, створених майстрами найвідоміших у світі мануфактур із Іспанії, Німеччини, Японії, України, Китаю, Нідерландів, Австрії, Великої Британії, Франції, Італії, Данії та багатьох інших країн. ShvetsMuseum відвідувачі називають «музеєм духовної незламності»[5]. Державні нагороди
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia