Іван Шанайда (псевдо: «Данило», «Нестор», «Петро», «Левко», «Ярослав»[1]; нар.1915, с. Криве, нині Тернопільський район — пом.27 березня1946, там же) — український військовик, провідник ОУН Підволочиського району, керівник Проводу ОУН Тернопільської області (1943-1944)[2], згодом Крайовий Провідник ОУН Поділля (листопад 1944 – березень 1946), за іншими даними (1945-1946).
Життєпис
Іван Шанайда «Данило», «Нестор» народився 1915 року в селі Криве Бережанського повіту в селянській родині.
У 1938–1939 роках був змушений піти в підпілля. Був районовим Провідником ОУН Бережанщини у 1940 році, повітовим провідник ОУН Скалатщини у 1941 році.
Протягом 1945 року командиром ВО-3 «Лисоня», після відходу на лікування у жовтні 1944 року командира Польового Омеляна-«Остапа», був командир «Степанович», імовірно, це провідник Подільського краю Шанайда Іван[1].
У 1942 році стає Обласним провідником ОУН[3], а після загибелі Юліана Гуляка обійняв пост Крайового провідника ОУН.
Загинув 27 березня1946 року в лісі біля села Кривого, Козівського району, Тернопільської області, у бою з військами НКВД. В цьому ж бою загинула і його дружина[4].
Примітки
↑ абВоєнна округа УПА «Лисоня». 1943-1952. Документи і матеріали. Літопис УПА. Нова серія, том 20. Нарис про діяльність ВО УПА «Лисоня»
↑№ 145
Повідомлення про загибель провідника «Данила» 1946 р. ПОВІДОМЛЕННЯ. Архів УСБУ в Тернопільській обл., ф. 6, інв. ж. 9, спр. 1074, пакет 1, с. 168 а. Копія.