|
ШайтанШайта́н (тур. Şeytan, аш-шайта́н) — в мусульманській міфології одне з імен диявола (дідька) і найнижча з категорій джинів. Аналог українського чорта. Також назва лихих духів у тюрків Поволжя. Також — прізвисько (зокрема, Івана Сірка називали урус-шайтаном, «руським чортом»). Етимологія і значення слова «шайтан»Етимологічно слово «шайтан» близьке до біблійного сатана. Слід чітко розрізняти значення слова «шайтан»:
Шайтан-ІблісУ першому значенні слово «Шайтан» повністю відповідає значенню поширенішого в арабів (і в Корані) слова Ібліс, проте в тюрків ця назва коранічного диявола є популярнішою. У цьому значенні часто прийняте написання слова з великої літери — Шайтан. Шайтани — злі джини і лихі духиУ значенні категорії коранічних джинів — надприродних безтілесих, створених з диму і вогню, істот, що служать Іблісу і найчастіше лихі до людини, то поміж інших (іфрити, сі'лати, ґулі і куртуби) шайтани є найнижчими у ієрархії джинів і найлихішими до людей. Згідно з уявленнями мусульман кожну людину за життя супроводжують янгол і шайтан, що спонукають відповідно до добрих чи лихих вчинків. Шайтани можуть поставати перед людиною у людській подобі, іноді навіть мають імена. Це шайтани заважають людині зосередитись на молитві, змушують забути про Бога, навчають магії і чаклунству. Той, хто тримається шайтанів, приречений нидіти у пеклі. Відігнати від себе шайтана можна було словесною формулою:
і подальшим читанням аятів з Корану. Коранічні шайтани увійшли в арабський фольклор і народні вірування, ставши чимось на подобі лихих духів. Так, у часи забобонного Середньовіччя серед народів Сходу було поширене повір'я, що поети і віщуни, творячи відповідно вірші і передбачення, вимовляють слова, які навіюють їм шайтани. Шайтан у народів ПоволжяЗ поширенням ісламу на тюркські народи образ шайтанів коранічних не міг не накластися на більш ранні народні вірування і міфологію. Відтак, у тюрків Поволжя шайтани трансформувалися у міфічних персонажів, героїв казок і вірувань. Зокрема, у татар Поволжя шайтан — лихий чорт, у чувашів Шуйттан — лихе божество, навіть у нетюркомовних удмуртів як лихий антагоніст доброму божеству Інмар іноді виступає не традиційний Керемет, а запозичений у тюрків-сусідів Шайтан. Образ шайтана сформувався під тюркським впливом та походить від слов'янського прототипу, об'єднав якості власне удмуртських міфічних істот нижнього ряду (Вумурт, Нюлесмурт, Палесмурт). Згідно з переказами, Шайтан — це рідний брат Інмара, якого скинули з небес за непослух. Брав участь разом з ним в утворені світу: дістав землю з дна світового океану, породив хтонічних істот, «нечистих» тварин (козу, свиню тощо), комах (мух, комарів, оводів) хвороби та мори. Інмар переслідує його з часів творенні світу: карающей десницей является молния, пущенная с небес на землю во время грозы (Гудирі-муми). Ховаючись від блискавки, Шайтан може перевтілюватись і проникати в пусті предмети (наприклад в шкарлупу яйця). Полюбляє, коли його називають «власним іменем», може з'являтись при одні згадці. Аби не позвати і тим самим не накликати біди, намагаються назвати його кинутим лаптем (кутем кут). Підмінює новонароджених (шайтан воштем), відносить до себе проклятих батьками дітей та тримає у себе прислугою. Цікаві факти
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
