Чудова ласка«Чудова ласка» (англ. «Amazing Grace») — всесвітньо відомий християнський гімн, написаний англійським проповідником і поетом Джоном Ньютоном (1725—1807). Гімн є біографією автора, який розповідає про свої духовні пошуки упродовж життя. «Чудову ласку» опубліковано в 1779 році, а музику — в 1831 році Вірджинією Гармоні. Зараз гімн є однією із найбільш упізнаваних і популярних християнських пісень. У США гімн став невід'ємною часткою історії та культури. Історія написанняДжон Ньютон народився 24 липня 1725 року неподалік Лондона у сім'ї католиків. Із раннього дитинства Джон знав про гріховність людини і про благодать Бога, про рай і пекло. Однак після смерті мами він був змушений працювати на кораблі, що займався торгівлею людьми. Нові умови змінили характер Джона: він славився непокорою, поганими звичками, невідповідальністю та конфліктністю. Березень 1748 року став поворотним у долі Джона Ньютона[1]. Під час плавання Атлантичним океаном судно Джона потрапило у шторм; поглянувши смерті у вічі, він уперше помолився Богу. Ньютон врятувався, але цей випадок назавжди змінив його ставлення до життя. Повернувшись на Батьківщину, Джон Ньютон докорінно змінив своє життя: одружився, влаштувався на роботу, покинувши торгівлю рабами. Також він почав осмислено читати й аналізувати Біблію, де знайшов потіху своїй душі[2]. Згодом він став священником англіканської церкви і викладачем богослов'я. Акумулюючи усе пережите у молоді роки і синтезуючи свої духовні пошуки, Джон відчув необхідність виразити це на папері для підбадьорення віруючих у його рідному містечку. Великий внесок у його літературній спробі зробив вірний друг Ньютона — Вільям Купер, англійський поет. Текст гімну був написаний ще у 1772 році, але разом із іншими гімнами він був анонімно виданий у 1779 році. Це і вважається офіційною датою написання гімну. Переклади українською і оригінальний текст«Чудова ласка»
"Втішна благодать" переклад Т.Коковського Яку Ти втішну благодать Мені, мій Боже, дав, Щоб я, пропащий і сліпий Віднині зрячим став.
І всі жахіття змів. Мені до віку не забуть Ту мить, як я прозрів!
Нам довелось пройти - До дому рідного вкінці Нас допровадиш Ти.
Від Господа мені, Моя надія тільки в Нім Довіку, по всі дні.
Щоб славить раз у раз Отця, і Духа, і Христа Що нас від смерті спас.
Мені, мій Боже, дав, Щоб я, пропащий і сліпий Віднині зрячим став.
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia