Чорна металургія Алжиру

Чорна металургія Алжиру — одна з галузей обробної промислоості Алжиру. За обсягами виробництва чавуну (300 тис. т, 2019 рік[1]^:27), сталі (2400 тис. т, 2019 рік[1]^:2) й прокату (2800 тис. т., 2019 рік[1]^:8) Алжир посідає 3 місце серед країн Африки (після Єгипту і ПАР). Більша частка продукції металургійних підприємств споживається всередині країни, експорт сталевої заготівки й готового металопрокату за період 2017—2019 років значно зріс, однак становить лише 168 тис. т. Галузь не задовольняє потреб країни у металі, імпорт заготівок і готового прокату у 2019 році становив 3416 тис. т.[1]^:13 З 2018 року в галузі впроваджено технологію безпосереднього одержання заліза, на яку тепер (2019) припадає більша частка переплавлених залізних руд.[1]

Історія

Розвиток чорної металургії у промислових масштабах розпочався в Алжирі у 1960-х роках з введенням у 1968 році 1-ї черги Ель-Хаджарського металургійного комбінату, побудованного за допомоги кількох країн, в тому числі СРСР.[2] На початку 1980-х років металургія Алжиру все ще була представлена одним, хоча й великим підприємством. В той час планувалося будівництво ще одного великого комбінату за участі СРСР продуктивністю 10 млн т сталі на рік, що мав би працювати на базі покладів залізної руди на заході Алжиру.[3]

Статистичні дані

Виробництво основних видів продукції чорної металургії в різні роки, тис. т[1]

Рік	2010	2015	2017	2018	2019
Чавун	696	300	300	300	300
Продукт безпосереднього одержання заліза	—	—	—	110	1540
Сталь	662	650	415	2300	2400
Гарячекатанний прокат	560	1050	1950	2850	2800

Сировинна база

Залізна руда в Алжирі у помітній кількості добувалася ще у 19 столітті. Найбагатші залізні руди, що давали до 36 тис. т заліза щомісяця, у 19 столітті були відомі біля Бони, інші при Сумі, неподалік від Буфарика, при Джемль-Тмулга в долині Шеліфа, при Ейнь-Тимучині, при Тафні, за 4 км від моря, при Ейн-Мокрі та Джебль-Аніні, за 4 км від Сетіфа.[4]

Видобуток залізної руди в Алжирі в різні роки, тис. т[2]

Рік	1958^1	1960^1	1962^1	1964^1	1966^1	1968^1
Залізна руда	1204	1788	1072	1424	916	1570
Примітки. 1. За вмістом металу.

Сучасний стан

Єдиним металургійним комбінатом повного циклу, тобто з доменним виробництвом є Ель-Хаджарський металургійний комбінат, на інших металургійних підприємствах виплавляється лише сталь. За даними 2019 року в Алжирі частка способів виробництва сталі у загальному виробництві була такою — киснево-конверторний спосіб одержання сталі — 400 тис. т, або 16,7 %, виплавка у електродугових печах — 2000 тис. т, або 83,3 %.[1]^:4 В електродугових печах переплавляється продукт безпосереднього одержання заліза, за яким у 2019 році було одержано 1540 тис. т залізовмістних напівпродуктів.[1]^:27

Металургійні підприємства

Ель-Хаджарський металургійний кобінат

36°47′27″ пн. ш. 7°41′48″ сх. д.

Ель-Хаджарський металургійний комбінат став до ладу 1968 року. Включає в себе доменний, киснево-конвертерний й прокатні цехи. Потужність комбінату становить 2 млн т сталі на рік. Належить державній металургійній компанії «Sider» (51 %) та «ArcelorMittal» (49 %). Через постійні трудові суперечки та недостатнє інвестування виробництво постійно зменшувалось з 1,3 млн т у 2007 році до 300 000 тонн у 2014 році.[5]

Tosyalı Algeria

35°46′23.4″ пн. ш. 0°15′35.2″ зх. д.

Металургійний завод «Tosyalı Algeria» розташований у місті Bethioua, поблизу Орана. Став до ладу 2013 року. Потужність заводу 1,25 млн т сталі на рік. Заводом керує компанія «Tosyali Industrie du Fer et de l'Acier Algérie», дочірня компанія турецької фірми «Tosyali Holding».[5] Завод переплавляє переважно металобрухт, випускає прокат, що використовується переважно у будівельній галузі.[6]

Металургійний комбінат Беллара

36°45′12.5″ пн. ш. 6°14′50.3″ сх. д.

Металургійний комбінат Беллара розташований у комуні Ель-Мілія. Побудований протягом 2013—2020 років за участі Катару.

Виноски

1. Steel Statistical Yearbook 2020 concise version. https://www.worldsteel.org. World Steel Association. 2020. Процитовано 4 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка) (англ.)
2. Алжир. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
3. Светлов В. Алжир сегодня. — М.: Наука, 1981. — С. 134. (рос.)
4. Алжирия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
5. New Algerian plants helping to achieve self-sufficiency in steel. https://oxfordbusinessgroup.com. Oxford Business Group. Процитовано 4 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка) (англ.)
6. Tosyalı Iron Steel Industry Algerie. https://www.tosyaliholding.com.tr. Tosyalı Holding. Процитовано 4 лютого 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка) (англ.)