Чорна Тиса (село)
Чо́рна Ти́са — село в Ясінянській селищній громаді Рахівського району Закарпатської області, що в Україні. Село розташоване на відстані близько 35 км від районного центру — міста Рахова. Населення згідно з даними 2024 року становило близько 2800 чоловік. Чорна Тиса відома в історичних джерелах ще зі XVII ст. — перша згадка датується 1657 роком. До 1946 року Чорна Тиса була присілком села Ясіня. У Чорній Тисі є свої урочища, які називають періями, а саме: Бегенський, Довжана, Подерей, Марковець, Чорна Багна, Вербехівська Перія. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2383 особи, з яких 1118 чоловіків та 1265 жінок.[2] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2733 особи.[3] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
Пам'ятки природи
ПрисілкиБегенський — колишнє селище в Україні, в Закарпатській області. Обєднане з селом Чорна Тиса рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967 Поруч тече струмок Бегенський — лівий доплив Чорної Тиси (басейн Дунаю). Сьогодні Бегенський це присілок села Чорна Тиса в урочищі-перія Бегенський. Бегенський відомий в історичних джерелах ще зі XVII ст. Подерей Подерей — колишнє селище в Україні, в Закарпатській області. Обєднане з селом Чорна Тиса рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967 Сьогодні Подерей це присілок села Чорна Тиса в урочищі-перія Подерей. Подерей відомий в історичних джерелах ще зі XVII ст. Релігійні об'єктиЦерква Успіння пр. Богородиці (1836)У селі, під схилами могутнього гірського хребта Свидовець, звідки бере початок річка Чорна Тиса, стоїть дерев'яна церква середньогуцульського стилю. Споруда має всі ознаки цього стилю: бічні прибудови, досить велику башту під чотирисхилим шатром з кулястою главкою, трапецієподібний фронтон на головному фасаді, два стовпи, що підтримують піддашшя обабіч входу. Вівтарна частина має п'ятигранну форму і кругле віконце на східній стіні. Церкву збудовано в 1836 р. Напис на одвірку — «Робили Василь Мельничук і Михайло Копилюк 16 мая 1891» — свідчить, можливо, про ремонт церкви. Всі дахи й опасання вкриті бляхою ще з 1920-х років, що зовсім не збагачує зовнішній вигляд споруди. Пізніше бляха з'явилася на стінах між дахами та опасанням, а також на вежі. Всередині церкви є чудового різьблення іконостас і царські двері. Різьблений з дерева надмогильний хрест нині рідко трапляється на Гуцульщині. На цвинтарі коло церкви добувають віку два чудові дерев'яні хрести. Каплиця. XIX ст.Невеличка мурована капличка, що стоїть на початку села, є однією з небагатьох уцілілих старих каплиць. Збудував її Федір Клочурак, дід відомого провідника національно-визвольного руху Степана Клочурака. У селі розвивається зелений туризм. Є загальноосвітня школа. Відомі люди
Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia