|
Читтагонгські гори Читтагонгські гори або гори Читтагонг, Пагорби Гатгам — територія в південно-східній частині Бангладеш, яка складається з трьох районів Рангаматі, Бандарбан і Кхаграчарі. Ця територія регіону Читтагонг сповнена пагорбів і долин, тому її називають Читтагонгські гори. Цей регіон розташовано в лісовій зоні. Головна річка, що протікає через гори Читтагонг — Карнафулі. ГеографіяГори Читтагонг є частиною гірської країни довжиною 1800 км, яка простягається від східних Гімалаїв у Китаї до західної М'янми. Гори Читтагонг — єдина гориста місцевість Бангладеш. На сході Читтагонгські гори межують з індійським штатом Мізорамом та м'янмським Чин, а на півночі з індійським штатом Трипура. На сході долина річки Каладан відмежовує гори Читтагонг від пагорбів Чин та Лушай у М'янми. На території Бангладеш Читтагонгські гори мають площу приблизно 280 км довжиною та 60 км шириною. Читтагонгські гори займають більшу частину всієї лісової площі країни. Офіційно вершина Тазінг Донг[en] (1280 м) вважається найвищою горою Читтагонгських гір та Бангладеш, але сучасні дослідження показали, що гора Сака Хафонг є найвищою вершиною в Бангладеш, але це не визнається ще владою[1]. Через регіон притікають такі основні річки:
Населення регіонуРегіон Читтагонг був частиною держави Трипура до 10 століття до н. е.[2]З тих пір в цьому районі живуть трипури. Після епохи Трипури, 11 племен з китайсько-тибетської мови, що належали до буддистів, переїхали в регіон у різні періоди історії[3]. На час 2022 року цьому регіоні проживало 1550 000 чоловік. Мови всіх цих етнічних груп,що мешкають в регіоні, належать до індо-сіано-китайської та тибето-бірманської сімей[4]. Національний склад населення має найбільшу кількість бенгальців (50,06%), а також три основні етнічні групи - Чекма (28%), Тріпурі (9,2%) і Марма (11%). Крім них, є етноси Тенчанья, Лусай, Панхо, Муранг, К'янг, Бом, Хумі, Чак, і велика кількість [5]. На території Читтагонгських гір іслам має найбільшу кількість віруючих (88%). Етнічні групи Чакма, Марма, Танчанья, Муранг, Чак є переважно буддистами. Тріпурі переважно повередують індуїзм, а деякі етнічні групи дотримуються християнства. Є також велика кількість бенгальських мусульман та індуїстів. ІсторіяУ 953 році король Аракану захопив цю територію, але князь Трипура захопив цю область у 1240 році. У 1575 році Аракан відвоював цю область, і тримав її до 1666 року. Назви сучасних народів (наприклад, Марма), різні адміністративні терміни (наприклад - "манг",що означає губернатор, "по-манг", що значить великий капитан або "руяса" або "рояза" означає лідер села) підтверджують культурний обмін з М'янмою. У муґльських та ранніх британських документах цей район названо як Зумбанг, Зуммахал і Капасмахал.[6][7] У період з 1666 по 1760 роки Могольська імперія правила територією Читтагонгських гір. У 1760 році Східна Індія отримала цю територію. До 1860 року район був частиною округу Читтагонг , а у 1860 році округ був розділений, він був включено в склад Британської Індії як Читтагонгські гори. У 1900 році британські правителі запровадили Закон 1900 року про Читтагонгські пагорби та оголосили район виключеною територією з трьома колами - Чакма, Боманг і Манг, що мали своїх вождів племен, які підтримували традиційний закон і порядок своїх відповідних кіл, здійснюючи соціальну справедливість[4]. Після отримання незалежності Бангладешу в 1971 році Читтагонгські гори були включені до країни.[8] У 1984 році регіон був розділений на райони Рангмат, Бандарбан і Кхаграчхарі. Економіка Економіка Читтагонгських гір майже повністю залежить від обробки землі. Населення займається такими видами діяльності, як:
В районі розвинуто туризм, лісова промисловість, чайна промисловість, каучукова промисловість, ремесла на основі бамбука, ремесла на основі ручного ткацтва[9]. Основні статті експорту регіону включають джекфрут , ананас, деревину, манго, банани, лічі, кешью[10][11]. У районі Рангаматі є найбільша в Бангладеш паперова фабрика, гідроелектростанція, фабрики з виробництва віскози, текстильні фабрики[12].
Примітки
|