Лічі

Лічі
Плоди лічі
Плоди лічі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Сапіндові Sapindaceae
Рід: Litchi
Sonn., 1782
Вид: Лічі
Litchi chinensis
Sonn., 1782
Посилання
Вікісховище: Litchi chinensis
Віківиди: Litchi chinensis
EOL: 487032
IPNI: 783539-1
ITIS: 503504
NCBI: 151069

Лічі (ліджі, лічжі, «китайська слива», лат. Litchi chinensis, кит. спр. 荔枝, піньїнь: lìzhī, акад. лічжи) — плодове дерево родини сапіндові.

Опис

Вічнозелене дерево висотою 10—30 метрів (зазвичай до 15 метрів), з розкидистою кроною. Листки складні, парноперисті (рідше бувають непарноперистими), складаються з 4—8 листочків витягнуто-яйцеподібної або ланцетоподібної форми з загостреним кінцем. Листова пластинка зверху блискуча, темно-зелена, знизу сірувато-зелена.

Дерево лічі

Квітки без пелюсток, з жовтуватою або зеленуватою чашечкою, зібрані в пишні зонтикоподібні суцвіття довжиною до 70 см. Однак з цих численних квіток суцвіття розвивається лише 3—15 плодів, інші обсипаються.

Плід

Цілий та розрізаний плід з насінням

Лічі має соковиті плоди, які дозрівають за 80–112 днів залежно від клімату, місцевості та сорту. Плоди різняться за формою від круглої до овальної або серцеподібної, завдовжки до 5 см і завширшки 4 см , важать приблизно 20 г.[1][2]

Тонка, міцна шкірка зелена у незрілому стані, при дозріванні стає червоною або рожево-червоною, гладка або вкрита невеликими гострими виступами з шорсткою текстурою. Шкірка не їстівна, але легко знімається, відкриваючи шар напівпрозорої білої м'якоті з квітковим запахом і солодким смаком.[1] Шкірка стає коричневою та сухою, якщо залишити плід після збирання.

Соковита, їстівна частина плоду - принасінник, що оточує одне темно-коричневе не їстівне насіння завдовжки від 1 до 3,3 см і завширшки 0,6 до 1,2 см (0,39–1,30 × 0,24–0,47 in). Деякі сорти виробляють високий відсоток плодів зі зморщеним недорозвиненим насінням, відомим як 'курячі язички'. Ці плоди зазвичай мають вищу ціну через більшу кількість їстівної м'якоті.[3] Оскільки квітковий смак втрачається в процесі консервування, фрукт зазвичай їдять свіжим.[1]

Світла желеподібна м'якоть легко відділяється від шкірки, має солодкий смак з невеликим винним відтінком. На смак лічі нагадує виноград.

Історія

"Lici Fruit Tree" у Flora Sinensis Міхала Бойма (1657)

Культивування лічі розпочалося в регіоні Південного Китаю, сягаючи 1059 року н.е., Малайзії, та північному В'єтнамі.[4] Неофіційні записи в Китаї згадують лічі ще 2000 року до н.е.[5] Дикі дерева досі ростуть у частинах Південного Китаю та на острові Хайнань. Фрукт використовувався як делікатес у Китайському Імператорському Дворі.[6]

У 1-му столітті під час династії Хан, свіжі лічі були популярним даром, і були настільки затребувані при Імператорському Дворі, що спеціальна кур'єрська служба з швидкими кіньми доставляла свіжі фрукти з Гуандуну.[7] Великий попит на лічі був у період династії Сонг (960-1279), за свідченнями Цай Сяна, у його Li chi pu (Трактат про лічі). Також це був улюблений фрукт улюбленої наложниці Імператора Лі Лунцзі (Сюаньцзун) Ян Гуйфей. Імператор доставляв фрукт до столиці за великі кошти.[8]

Існує легенда, що китайський імператор Уді, розгніваний невдалою спробою ввести цю рослину родом з Південного Китаю в культуру в Північному Китаї, стратив усіх своїх садівників[9]. Зараз лічі — один із найпопулярніших фруктів Південно-Східної Азії.

Поступово цю рослину стали культивувати і в сусідніх країнах. Перша європейська згадка про лічі датується серединою XVII століття. Гонсалез де Меноза, завдяки якому лічі стали називати «китайською сливою», писав, що цей фрукт «нагадує сливу, яка ніколи не обтяжує шлунок і може поїдатися у величезній кількості».

Пізніше лічі було описано та представлено Заходу у 1656 році Міхалом Боймом, польським єзуїтським місіонером (на той час Річ Посполита).[10]

Дерева лічі були завезені до Ямайки китайськими іммігрантами у 18-му столітті, де фрукт пов'язаний з китайською ямайською спільнотою.[11] Фрукт є складовою популярного ямайського торту, що зветься торт лічі, який складається з легкого бісквіту, крему та фруктів, і є одним з найпопулярніших тортів на Ямайці з моменту його створення кондитером Селеною Вонг у 1988 році.[11]

Лічі було введено в північно-західних частинах Індійського субконтиненту (тоді Британська Індія) у 1932 році і залишався екзотичною рослиною до 1960-х років, коли розпочалося комерційне виробництво. Виробництво культури розширилося від Бегум Кот (Район Лахору) в Пенджабі до Хазара, Харіпура, Сіалкот і Мірпур Хас.

Використання

Плоди лічі використовують у їжу у свіжому вигляді, готують з них різні солодкі страви (желе, морозиво та ін.) Консервовані з цукром плоди без шкірки і кісточок експортуються до багатьох країн. Плоди використовуються навіть для виробництва традиційного китайського пива.

Плоди інколи сушать повністю, шкірка при цьому стає твердою, а всередині вільно перекочується суха м'якоть з кісточкою. Такі сушені плоди називають горіхом лічі[12].

У лічі міститься багато білків, пектинові речовини, калій, магній і вітамін С. Однак головне — дуже високий вміст нікотинової кислоти — вітаміну РР, який активно перешкоджає розвитку атеросклерозу.

У східній медицині плоди лічі застосовують для стабілізації рівня цукру в крові при діабеті і гіпоглікемії. Вони також позитивно впливають на функції печінки, нирок і легень. У китайській медицині плоди лічі спільно з лимонником і лікувальними травами використовують при лікуванні онкологічних захворювань.

Плоди лічі споживають під час фестивалів собачого м'яса[13].

Культивування

Лічі добре ростуть в субтропічному кліматі із сухими, дещо прохолодними зимами, у вологішому екваторіальному кліматі не плодоносять[14]. Віддають перевагу добре зволоженому родючому ґрунту. Розмножують їх сіянцями або вегетативно. Росте дерево повільно, плодоношення настає у сіянців на 8—10 рік, при вегетативному розмноженні через 4—6 років[12].

У субтропіках врожай збирають в травні-червні. Супліддя зривають цілком, оскільки плоди, зібрані окремо, швидко псуються.

Сорти

Існує багато сортів лічі, з помітною плутаниною щодо їх найменування та ідентифікації. Один і той самий сорт, вирощений у різних кліматичних умовах, може давати дуже різні плоди. Сорти також можуть мати різні синоніми в різних частинах світу. Країни Південно-Східної Азії разом з Австралією використовують оригінальні китайські назви основних сортів. В Індії вирощують понад десяток різних сортів. Південна Африка вирощує переважно сорт "Маврикій". Більшість сортів, що вирощуються в Сполучених Штатах, були імпортовані з Китаю, за винятком сорту "Гроф", який було розроблено в штаті Гаваї.[15]

Різні сорти лічі є популярними в різних регіонах вирощування та країнах. У Китаї популярними сортами є Саньюехун, Байтанин, Байла, Музаффарпур, Самаступур, Шуйдун, Фейзісяо, Дацзоу, Хейє, Нуомічі, Гуйвей, Хуайчжи, Ланьчжу та Ченцзи. У В'єтнамі найпопулярнішим сортом є Вай Тхіеу Хай Зуонг (Vai Thieu Hai Duong). У США виробництво базується на кількох сортах, включаючи Маврикій, Брюстер і Хак Іп.[16][17] В Індії вирощують понад десяток найменувань сортів, включаючи Шахі (з найвищим відсотком м'якоті), Дехрадун, Ерлі Лардж Ред, Калькаттіа та Рожевий Ароматний.[15][18]

Сорт Маврикій

Склад плоду

У 100 г лічі міститься:

Вітаміни

Макроелементи

Мікроелементи

Отруєння

У 1962 році було виявлено, що насіння лічі містить метиленциклопропілглі́цин (MCPG), гомолог гіпоглі́цина А, який викликав гіпоглікемію в дослідженнях на людях та тваринах.[19] З кінця 1990-х років траплялися непояснювані спалахи енцефалопатії, які, здавалося, торкалися лише дітей в Індії[20] (де це називають чамкі букхар),[21] та північному В'єтнамі (де це називали енцефалітом Ак Монг від в'єтнамського слова кошмар) під час сезону збору врожаю лічі з травня по червень.[22][23]

Розслідування 2013 року, проведене американським CDC, в Індії показало, що випадки пов'язані зі вживанням фруктів лічі,[24] викликаючи неінфламаторну енцефалопатію, яка імітувала симптоми ямайської блювотної хвороби.[25] Через низький рівень цукру в крові (гіпоглікемія) менше 70 мг/дл у дітей з недоїданням при госпіталізації, що було пов'язано з гіршими наслідками (44% усіх випадків були смертельними), CDC ідентифікували захворювання як гіпоглікемічну енцефалопатію.[24]

Розслідування пов'язало захворювання з токсичністю гіпогліцину A та MCPG, а також з вживанням лічі дітьми з недоїданням (особливо недозрілі плоди) на порожній шлунок.[26]

Звіт CDC рекомендував батькам забезпечити обмеження дітьми вживання лічі та наявність вечірньої їжі, що підвищує рівень глюкози в крові, достатній для запобігання захворюванню.[24][25]

Попередні дослідження помилково дійшли висновку, що передача може відбуватися через безпосередній контакт з лічі, забрудненими кажанячою слиною, сечею або гуано, або з іншими переносниками, такими як комахи, знайдені на деревах лічі, або москіти, як у випадку з вірусом Чандіпура.[22] Дослідження 2017 року виявило, що пестициди, використовувані на плантаціях, можуть бути відповідальними за енцефаліт і смерть молодих дітей у Бангладеш.[27][28]

Галерея

Посилання

  1. а б в Davidson, Jane L.; Davidson, Alan; Saberi, Helen; Jaine, Tom (2006). The Oxford companion to food. Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press. с. 467. ISBN 978-0-19-280681-9.
  2. Hosahalli Ramaswamy; Diane Barrett; Laszlo P. Somogyi (2005). Processing fruits: science and technology. Boca Raton: CRC Press. с. 687. ISBN 978-0-8493-1478-0.
  3. Courtney Menzel (2005). Litchi and longan: botany, production and uses. Wallingford, Oxon, UK: CABI Pub. с. 26. ISBN 978-0-85199-696-7.
  4. Morton, J.F. (1987). Lychee. In: Fruits of Warm Climates. West Lafayette, Indiana, USA: Center for New Crops and Plant Products, Purdue University, Department of Horticulture and Landscape Architecture. с. 249—259. Процитовано 30 жовтня 2013.
  5. Andersen, Peter A.; Schaffer, Bruce (1994). Handbook of environmental physiology of fruit crops. Boca Raton: CRC Press. с. 123—140. ISBN 978-0-8493-0179-7.
  6. Bishop, Kevin (1997). China's Imperial Way: Retracing an Historical Trade and Communications Route from Beijing to Hong Kong. China Books. с. 17. ISBN 9622175112. Процитовано 2 січня 2020.
  7. Yu, Yingshi (2016). Chinese History and Culture. Volume 1, Sixth Century B.C.E. to Seventeenth Century. New York: Columbia University Press. с. 114. ISBN 978-0-231-54201-2. OCLC 933211532.
  8. Davidson, Jane L.; Davidson, Alan; Saberi, Helen; Jaine, Tom (2006). The Oxford companion to food. Oxford [Oxfordshire]: Oxford University Press. с. 467. ISBN 978-0-19-280681-9.
  9. Жизнь растений. В 6-ти т / Гл. ред. чл.-кор. АН СССР, проф. Ал. А. Фёдоров. — Москва : Просвещение, 1981. — Т. 5, Ч.2. Цветковые растения. Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 263.
  10. Kajdański, Edward (1999). Flora Chin. Michał Boym: ambasador Państwa Środka (пол.). Warszawa: Książka i Wiedza. с. 183. ISBN 9788305130967.
  11. а б Ganeshram, Ramin (25 червня 2024). How a Cake Became a National Obsession. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 30 червня 2024.
  12. а б Мир культурных растений. Справочник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — Москва : Мысль, 1994. — С. 300-302. — ISBN 5-244-00494-8.
  13. У Китаї проходить фестиваль собачого м'яса. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2015.
  14. Новак Б., Шульц Б. Тропические плоды. Биология, применение, выращивание и сбор урожая / Пер. с нем. — Москва : БММ АО, 2002. — С. 59-60. — ISBN 5-88353-133-4.
  15. а б Hosahalli Ramaswamy; Diane Barrett; Laszlo P. Somogyi (2005). Processing fruits: science and technology. Boca Raton: CRC Press. с. 687. ISBN 978-0-8493-1478-0.
  16. Courtney Menzel (2005). Litchi and longan: botany, production and uses. Wallingford, Oxon, UK: CABI Pub. с. 26. ISBN 978-0-85199-696-7.
  17. Boning, Charles R. (2006). Florida's Best Fruiting Plants: Native and Exotic Trees, Shrubs, and Vines. Sarasota, Florida: Pineapple Press, Inc. с. 132.
  18. Kadam, S. S.; Salunkhe, D. K. (1995). Handbook of fruit science and technology: production, composition, storage, and processing. New York: M. Dekker. с. 436. ISBN 978-0-8247-9643-3.
  19. Gray, D. O.; Fowden, L (1962). Alpha-(Methylenecyclopropyl)glycine from Litchi seeds. The Biochemical Journal. 82 (3): 385—9. doi:10.1042/bj0820385. PMC 1243468. PMID 13901296.
  20. Litchi virus kills 8 kids in Malda. Times of India. 8 червня 2014. Процитовано 12 червня 2014.
  21. Agence France-Presse (13 червня 2019). At least 31 children in India killed by toxin in lychees. The Guardian. Процитовано 13 червня 2019.
  22. а б Paireau, J; Tuan, N. H.; Lefrançois, R; Buckwalter, M. R.; Nghia, N. D.; Hien, N. T.; Lortholary, O; Poirée, S; Manuguerra, J. C.; Gessain, A; Albert, M. L.; Brey, P. T.; Nga, P. T.; Fontanet, A (2012). Litchi-associated acute encephalitis in children, Northern Vietnam, 2004-2009. Emerging Infectious Diseases. 18 (11): 1817—24. doi:10.3201/eid1811.111761. PMC 3559149. PMID 23092599.
  23. Singh HP, Babita S. Lychee production in India. Food and Agricultural Organization of the UN. Процитовано 12 червня 2014.
  24. а б в Shrivastava A та ін. (30 січня 2015). Outbreaks of Unexplained Neurologic Illness — Muzaffarpur, India, 2013–2014. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 64 (3): 49—53. PMC 4584556. PMID 25632950. Процитовано 30 січня 2015.
  25. а б Barry, Ellen (31 січня 2017). Dangerous Fruit: Mystery of Deadly Outbreaks in India Is Solved. New York Times. Процитовано 1 лютого 2017.
  26. Aakash Shrivastava; Anil Kumar; Jerry D Thomas; Kayla F Laserson; Gyan Bhushan; Melissa D Carter; Mala Chhabra; Veena Mittal; Shashi Khare; James J Sejvar; Mayank Dwivedi; Samantha L Isenberg; Rudolph Johnson; James L Pirkle; Jon D Sharer; Patricia L Hall; Rajesh Yadav; Anoop Velayudhan; Mohan Papanna; Pankaj Singh; D Somashekar; Arghya Pradhan; Kapil Goel; Rajesh Pandey; Mohan Kumar; Satish Kumar; Amit Chakrabarti; P Sivaperumal; A Ramesh Kumar; Joshua G Schier; Arthur Chang; Leigh Ann Graham; Thomas P Mathews; Darryl Johnson; Liza Valentin; Kathleen L Caldwell; Jeffery M Jarrett; Leslie A Harden; Gary R Takeoka; Suxiang Tong; Krista Queen; Clinton Paden; Anne Whitney; Dana L Haberling; Ram Singh; Ravi Shankar Singh; Kenneth C Earhart; A C Dhariwal; L S Chauhan; S Venkatesh; Padmini Srikantiah (2017). Association of acute toxic encephalopathy with lychee consumption in an outbreak in Muzaffarpur, India, 2014: a case-control study. The Lancet. 30 January 2017 (online) (4): e458—e466. doi:10.1016/S2214-109X(17)30035-9. PMID 28153514.
  27. Pesticides May Have Caused South Asian Children's Sudden Deaths. Voa news. 25 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.
  28. Mohammed Saiful Islam (2017). Outbreak of Sudden Death with Acute Encephalitis Syndrome Among Children Associated with Exposure to Lychee Orchards in Northern Bangladesh, 2012. The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene. 97 (3): 949—957. doi:10.4269/ajtmh.16-0856. PMC 5590581. PMID 28749763.