Чехович Костянтин (філолог)
Чехо́вич Костянти́н (21 травня 1896, Хиринка — 6 лютого 1987, Тчев, Польща) — український мислитель ,доктор філософії, філолог-славіст. ЖиттєписНазваний на честь свого родича по батьковій лінії єпископа К. Чеховича. 1915—1918 роки — богословські студії у Львівському університеті. У 1918—1920 роках — хорунжий УГА. Після закінчення Празького університету та Українського Вільного Університету (УВУ) у 1926—1929 роках працював в Українському Науковому Інституті в Берліні, з 1931 року доцент УВУ у Празі, того ж року професор Богословської Академії у Львові, редактор журналу слов'янської філології «Слово». Дійсний член НТШ, дійсний член та секретар Українського богословського наукового товариства. Секретар «Товариства Прихильників Освіти» (опікувалось матеріальною підтримкою українських студентів). Студії про О. Потебню[2], «Йосиф Добровський і українська мова» (1930), «Іван Могильницький та Йосиф Добровський» (1931), про М. Смотрицького як граматика, О. Огоновського як історика літератури; досліджував чеські впливи на поеми І. Франка («Іван Вишенський» і «Мойсей»); пропагував християнський націоналізм; критично оцінював Драгоманова; статті і рецензії також у чеських, німецьких і польських журналах. У повоєнний час: 1945 року заарештований радянською владою та 1946 року засланий до Сибіру, після повернення 1956 року виїхав до ПНР, працював директором Публічної бібліотеки у Тчеві (нині Польща). Праці
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia