Червонощок західний

? Червонощок західний
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Червонощок (Pyrenestes) Вид: Червонощок західний
Біноміальна назва
Pyrenestes sanguineus Swainson, 1837
Посилання
Вікісховище: Pyrenestes sanguineus Віківиди: Pyrenestes sanguineus ITIS: 562646 МСОП: 22719379 NCBI: 267972

Червонощо́к західний[2] (Pyrenestes sanguineus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 14 см. У самців верхня частина тіла темно-коричнева або чорнувато-коричнева. Голова, шия з боків, горло, груди і боки малиново-червоні, блискучі. Надхвістя і центральні стернові пера малиново-червоні, крайні стернові пера коричневі. Решта нижньої частини тіла темно-коричнева. Очі карі, над і під очима помітні білі напівкільця. Дзьоб сталево-синій, лапи коричневі або оливково-коричневі. Самиці мають дещо блідіше забарвлення, лапи у них світліші.

Західним червонощокам притаманний поліморфізм, який стосується розміру їх дзьоба. Представники великодзьобої морфи можуть живитися більш твердими зернами[4].

Поширення і екологія

Західні червонощоки мешкають в Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії і Кот-д'Івуарі. Вони живуть на болотах, в очеретяних і чагарникових заростях на берегах водойм, в лагунах і на рисових полях. Зустрічаються поодинці або парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з чорноголовими синьодзьобами. Живляться насінням осоки та інших злаків, іноді незрілими зернами рису.

Гніздо кулеподібне, діаметром 30 см, будується парою птахів, розміщується в густій рослинності, серед ліан або пальмового листя. В кладці 3-4 білуватих яйця. Інкубаційний період триває 14-16 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо 24 дні після вилуплення, що є незвично довгим часом. Вони стають повністю самостійними ще через 2 тижні.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pyrenestes sanguineus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 жовтня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2022.
4. Smith, Thomas Bates (1987). Bill size polymorphism and intraspecific niche utilization in an African finch. Nature. 329 (6141): 717—719. doi:10.1038/329717a0. S2CID 4235946.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.