Чарлз Грілі Аббот

Чарлз Грілі Аббот
англ. Charles Greeley Abbot
Народився31 травня 1872(1872-05-31)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вілтон, Гіллсборо, Нью-Гемпшир, США[4][5]
Помер17 грудня 1973(1973-12-17)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (101 рік)
Рівердейл-Парк, Графство принца Георга, Мериленд, США
ПохованняFort Lincoln Cemeteryd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняВашингтон[4]
КраїнаСША США
Діяльністьастроном, астрофізик
Alma materМассачусетський технологічний інститут[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Академія Філліпса[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьастрономія
ЗакладСмітсонівський інститут[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаСекретар Смітсонівського інституту[d][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникСмітсонівської астрофізичної обсерваторії
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Національна академія наук США Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:сонячна радіація
У шлюбі зLillian Elvira Moore Abbotd Редагувати інформацію у Вікіданих
Virginia Andesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Чарлз Грілі Аббот у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ебботт.

Чарлз Грілі Аббот (або Еббот) (англ. Charles Greeley Abbot; 31 травня 1872(18720531), Вілтон, штат Нью-Гемпшир — 17 грудня 1973) — американський астроном, член Національної академії наук США (1915).

Біографія

1895 — закінчив Массачусетський технологічний інститут. Працював з того ж року в Смітсонівській астрофізичній обсерваторії (у 1907—1944 — директор).

Основні наукові роботи присвячені вимірюванням сонячної радіації. Вивчав розподіл енергії в спектрі Сонця, поглинання сонячної радіації в земній атмосфері, його залежність від висоти. Визначив сонячну сталу — середню кількість енергії випромінювання Сонця, що досягає верхньої межі земної атмосфери (1,938 кал/хв*см²). Ініціатор створення високогірних астрономічних станцій (у Каліфорнії, Чилі, Єгипті) для виявлення змін значення сонячної сталої. Пов'язував ці зміни з циклами сонячних плям. Встановив залежність між змінами сонячній радіації і погодою на Землі. Поліпшив методику прогнозування погоди. Розробив і побудував прилади для вимірювання сонячної радіації — піргеліометр і піранометр. Винайшов різні прилади для використання теплової енергії Сонця (ККД деяких з них досягає 15 %). Визначив болометричні світимості багатьох яскравих зірок. Автор книги «Сонце» (1-е видання 1911, 2-е видання 1929, рос.пер. 1936).

Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1910).

Премія Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1915)

На його честь був названий кратер Аббот на Місяці.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б DeVorkin D. H. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в г Who Was Who Among North American Authors, 1921-1939 — Детройт: Gale, 1976. — С. 1. — ISBN 978-0-8103-1041-4
  5. ↑ а б в г https://siarchives.si.edu/history/charles-greely-abbot
  6. ↑ Find a Grave — 1996.

Джерела

  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Аббот Чарлз Грили. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  • Большой энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 1 / под ред. А. М. Прохорова. — М. : Советская энциклопедия, 1991. — С. 6. — ISBN 5-85270-015-0. — ISBN 5-85270-042-8.(рос.)