Чавдар Єлизавета Іванівна

Єлизавета Іванівна Чавдар
Народилася23 лютого 1925(1925-02-23)[1]
Одеса
Померла27 грудня 1989(1989-12-27) (64 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьукраїнська співачка (лірико-колоратурне сопрано) і педагог
Alma materОдеська консерваторія
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист УРСРНародний артист СРСР
IMDbID 0154474

Єлизаве́та Іва́нівна Чавда́р (23 лютого 1925(19250223), Одеса — 27 грудня 1989, Київ) — українська радянська оперна співачка, народна артистка СРСР (1952). Народна артистка Української РСР (1951). Професор та завідувач кафедри сольного співу Київської консерваторії.

Біографічні дані

Народилася 23 лютого 1925 в Одесі в робітничій родині.

Після закінчення школи 1943-го, Єлизавета вступила до Одеського університету на філологію. Проте вже через рік, після зустрічі із професором Одеської консерваторії Ольгою Миколаївною Аслановою вона стала студенткою Одеської консерваторії.

Після другого курсу Єлизавету переводять на четвертий курс, її залучають до участі у виставах Оперної студії консерваторії, де Єлизавета Чавдар виконала свою першу сценічну партію пажа Керубіно у «Весіллі Фігаро» Моцарта. 1948 року закінчила із червоним дипломом навчання в Одеській консерваторії і її запрошують на звітний концерт найкращих випускників консерваторій України, де вона виконала арію Розіни з опери «Севільський цирульник». Після блискучого виступу її запросили на роботу до столичного Київського театру опери і балету.

Протягом 1948—1968 років — солістка Київського театру опери та балету. Народна артистка СРСР (1952). Від 1949 року виступала в багатьох країнах Європи, в Канаді, Китаї та Індії. Здобула першу премію на міжнародному конкурсі співаків-солістів у Берліні 1951.

У 1968—1989 викладала в Київській консерваторії, де очолювала кафедру сольного співу. З 1979 обіймала посаду професора. Серед її учнів були Н. Біорро (Кравцова), В. Лук'янець, Л. Колос, А. Солов'яненко, Л. Давімко, Р. Кузнецова.

Могила Єлизавети Чавдар, Байкове кладовище

Єлизавета Чавдар була постійним членом журі Міжнародного конкурсу ім. П. І. Чайковського, Всесоюзного конкурсу ім. М. І. Глінки, республіканського конкурсу ім. М. В. Лисенка.

Померла на 65-му році життя 27 грудня 1989 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі разом з родиною (ділянка № 31, 50°25′18.4″ пн. ш. 30°30′21.85″ сх. д. / 50.421778° пн. ш. 30.5060694° сх. д. / 50.421778; 30.5060694).

Головні партії

Вшанування пам'яті

Меморіальна дошка Єлизаветі Чавдар в приміщенні Київської консерваторії

На честь співачки названо вулицю у Києві[2]. У Київській консерваторії їй встановлено меморіальну дошку.

Примітки

  1. Чавдар Елизавета Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 530/2599 «Про найменування вулиць у м. Києві» // Хрещатик. — 2009. — № 172 (3618). — 9 грудня. — С. 5. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]

Посилання

  • Чавдар Єлизавета Іванівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 701-702.
  • Чавдар Єлизавета Іванівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • ТУРКЕВИЧ, Василь. Голос, який зачаровував усіх. «День» №238,(2009). Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
  • Єлизавета Чавдар [Архівовано 25 березня 2015 у Wayback Machine.]
  • Єлизавета Чавдар. Укртелефільм 2018
  • Єлизавета Чавдар на сайті музичної енциклопедії

Література

  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.250
  • Лисенко І. М. Словник співаків України. Енциклопедичне видання. Післямова М. Слабошпицького. — К.: Рада, 1997. — с.317