Цукрист блакитний

? Цукрист блакитний
Самець блакитного цукриста Самиця блакитного цукриста
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Рід: Цукрист (Dacnis) Вид: Цукрист блакитний
Біноміальна назва
Dacnis cayana (Linnaeus, 1766)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Motacilla cayana
Посилання
Вікісховище: Dacnis cayana Віківиди: Dacnis cayana ITIS: 559677 МСОП: 22722991 NCBI: 62189

Цукри́ст блакитний[2] (Dacnis cayana) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 12,5 см, вага 13 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно бірюзово-блакитне забарвлення. Навкооло очей у них чорні плями, горло і спина чорні. крила і хвіст чорні з бірюзовими краями. Самиці і молоді птахи мають переважно зелене забарвлення. Голова у них синя, горло попелясто-блакитне, нижня частина тіла світло-зелена, крила коричневі з зеленими краями.

Блакитні цукристи (представники підвиду D. c. caerebicolor, самиця зверху, самець знизу)

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис блакитного цукриста до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Каєнни у Французькій Гвіані. Він використав французьку назву Le Pepit bleu de Cayenne та латинську назву Sylvia cayanensis caerulea[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був блакитний цукрист, для якого Лінней придумав біномінальну назву Motacilla cayana[5]. У 1816 році французький натураліст Жорж Леопольд Кюв'є перемістив блакитного цукриста до роду Цукрист (Saltator)[6]. Блакитний цукрист є типовим видом цього роду.

Підвиди

Виділяють вісім підвидів:[7]

• D. c. callaina Bangs, 1905 — від західної Коста-Рики до західної Панами (на схід до Чирикі);
• D. c. ultramarina Lawrence, 1864 — Карибське узбережжя від Гондурасу до північно-західної Колумбії;
• D. c. napaea Bangs, 1898 — північна Колумбія;
• D. c. baudoana Meyer de Schauensee, 1946 — південно-західна Колумбія і західний Еквадор;
• D. c. caerebicolor Sclater, PL, 1851 — центральна Колумбія (долини річок Магдалена і Каука);
• D. c. cayana (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до Венесуели, Гвіани і бразильської Амазонії, острів Тринідад;
• D. c. glaucogularis Berlepsch & Stolzmann, 1896 — від південної Колумбії до східного Еквадору, східного Перу і північної Болівії;
• D. c. paraguayensis Chubb, C, 1910 — східна і південна Бразилія, східний Парагвай і північна Аргентина.

Поширення і екологія

Блакитні цукристи мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії, Аргентині, Парагваї та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в різноманітних природних середовищах — в тропічних лісах, чагарникових заростях, саванах, на болотах і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря, в Андах подекуди на висоті від 1600 до 2000 м над рівнем моря.

Поведінка

Блакитні цукристи зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно комахами, яких шукають серед листя. а також дрібними плодами і нектаром. Гніздо чашоподібне. розміщується на висоті від 5,5 до 8 м над рівнем моря. В кладці 2-3 білуватих яйця, поцяткованих сірими плямками. Насиджує лише самиця.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блакитних цукристів становить приблизно 50 мільйонів птахів. Це досить поширений вид в межах свого ареалу.

Галерея

• 
  Самець
• 
  Самець
• 
  Самець
• 
  самець
• 
  Самиця
• 
  Самиця
• 
  Самиця
• 
  Пара самиць

Примітки

1. BirdLife International (2016). Dacnis cayana.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. Supplement. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 534—535, Plate 28 fig 1.
4. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
5. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 336.
6. Cuvier, Georges (1816). Le Règne animal distribué d'après son organisation : pour servir de base a l'histoire naturelle des animaux et d'introduction a l'anatomie comparée (French) . Т. 1. Paris: Déterville. с. 395.
7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 березня 2022.

Джерела

• Skutch, Alexander F. (1962). Life histories of honeycreepers (PDF). The Condor. 64 (2): 92—116. doi:10.2307/1365479. JSTOR 1365479.
• Snow, Barbara K.; Snow, D.W. (1971). The feeding ecology of tanagers and honeycreepers in Trinidad (PDF). The Auk. 88 (2): 291—322. doi:10.2307/4083882. JSTOR 4083882.

Посилання

• Blue Dacnis photo gallery VIREO
• Article, and Write-up:Male and Female Photos fireflyforest.net—"Blue Dacnis"