Цвинтарна поезія

Цвинтарна поезія, або цвинтарна лірика (англ. graveyard poetry) — жанр медитативної лірики XVII - початку XIX ст., започаткований твором «Думки про кладовище та місця поховання мертвих» (1656) німецького поета Андреаса Гріфіуса. Із середини XVIII ст. цвинтарна поезія — течія в англійській ліриці («Нічні вірші про смерть» Томаса Парнелла(інші мови), «Скарга, або Нічні роздуми» Едварда Юнґа, «Могила» Роберта Блера, «Елегія, написана на сільському цвинтарі» Томаса Ґрея), що розвивалась у рамках сентименталізму та преромантизму, осмислювала ірраціональні проблеми буття, його нетривкість і почасти марність у видимих формах. Скорботні медитації поєднувалися тут зі стійкими пейзажними мотивами кладовища як осереддя мудрості, протиставленого зарозумілій ученості[1].

Примітки

1. Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.

Джерела

• Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.

Посилання

• 267-268; 567-568/mode/1up?view=theater Поезія руїн; Преромантизм; Цвинтарна поезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 232; 267-268; 567-568.