Хіротесія

Хіротесія (грец. χείρ — «рука» [хе́йр, піздньогрец. хір] і τίθημι [тітемі] — «покладати», «класти»; звідси — «покладення рук», «рукоположення») в християнстві — покладання рук з молитвою для посвяти в чин нижчого кліру в церковнослужителі. Право хіротесії належить єпископам, але в монастирях, згідно з 14-м правилом Сьомого Вселенського собору, це також дозволяється здійснювати їхнім настоятелям (архімандритам і ігуменам).[1]

Через хіротесію також здійснюється посвята кліриків в урядові ступені (тобто ступені священної ієрархії). Головною відмінністю хіротесії від хіротонії є те, що в ній висвячуваному не надається благодать священства (під час її вчинення єпископом не вимовляються слова закликання благодаті на висвячуваного). Також хіротесія, на відміну від хіротонії, відбувається не у вівтарі, а в самому храмі.

Див. також

• Хіротонія

Примітки

1. Прот. Вл. Цыпин. Церковнослужители: Церковное право. М., 1994. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 24 вересня 2011.

Посилання

• Хиротезія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2004. — 1000 екз.
• Хіротесія (енциклопедія «Азбука віри»)
• Хіротосія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія