Художній образХудо́жній о́браз — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер та його цілісність. Породження, природа образуПредмети та явища навколишнього світу відбиваються у свідомості людини під впливом реальної дійсності, в певних образах, що виконують звичайну роль у процесах пам’яті, уяви та мислення. Виникають у свідомості людей сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою. Але, окрім образа-уявлення у свідомості виникає й глибший образ-узагальнення як складна форма мислення, що вбирає до себе загальне та особливе. Таке узагальнення є основою художнього образу, який відбиває реальний стан співвідношення форми й змісту життєвих явищ, несе в собі все естетичне багатство дійсності[1]. На думку Ю. Борєва[2], художній образ — це таке узагальнення, яке розкриває в конкретно-чуттєвій формі суттєве для ряду явищ. ЗначенняНа основі образів пам'яті митець створює нову, доповнену, реальність — художній образ, який, у свою чергу, викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів. У художньому творі образ виступає на перший план, і через нього пізнається значення, думка, ідея. ТворенняЗасоби творення Х. О.: узагальнення, типізація, абстрагування, асоціативність. ПередачаЕстетичний зміст художнього образу передається художньою формою, для створення якої автор використовує комплекс різних засобів виразності, а саме: колір, світлотінь, композиція, фактура, перспектива та інші засоби — у малярстві; тембр, інтонація, ритм, артикуляція, динаміка, агогіка тощо — у музиці; метафора, епітет, гіпербола, антитеза та у літературі[1]. Ознаки образу
Класифікація образів за об'єктом змалювання
Класифікація образів за способом творення і сприйняття
Див. такожПриміткиДжерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
