Христіан Вольф

Христіан Вольф
нім. Christian von Wolff
Народився	24 січня (3 лютого) 1679[1][2]^[…]  Бреслау, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[4][5]
Помер	9 квітня 1754(1754-04-09)[1][2]^[…] (75 років)  Галле, Прусське королівство, Священна Римська імперія[4]
Країна	Прусське королівство
Діяльність	правник, математик, філософ, викладач університету
Alma mater	Єнський університет Лейпцизький університет[6]
Галузь	математика[5], філософія[5], правознавство, метафізика, філософська логіка і шкільництво[5]
Заклад	Лейпцизький університет Марбурзький університет[7] Університет Мартіна Лютера[7]
Посада	професор
Науковий ступінь	доктор філософії[7] (1703)
Науковий керівник	Ґотфрід Вільгельм Лейбніц, Еренфрід Вальтер Чирнгауз і Christoph Pfautz^d[6][6]
Вчителі	Caspar Neumann^d і Ewald Friedrich von Hertzberg^d
Відомі учні	Ewald Friedrich von Hertzberg^d Ломоносов Михайло Васильович Joachim Georg Darjes^d Samuel Klingenstierna^d[6] Jakob Carpov^d
Аспіранти, докторанти	Ломоносов Михайло Васильович[6] Georg Bernhard Bilfinger^d Samuel Klingenstierna^d[6] Martin Knutzen^d[6][6] Johann Samuel König^d[6]
Членство	Лондонське королівське товариство[7] Прусська академія наук[7] Французька академія наук Російська академія наук Петербурзька академія наук
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Христіан Вольф у Вікісховищі

Христіан фон Вольф (нім. Christian Freiherr von Wolff); 24 січня 1679(16790124), Бреслау — 9 квітня 1754, Галле) — німецький вчений-енциклопедист, філософ, юрист та математик, один з найпомітніших філософів у період після Лейбніца і до Канта.

Послідовник Лейбніца. Доопрацював лейбніцівську філософію до рівня раціоналістичної схематичної доктрини, створив завершену формальну філософію здорового глузду на базі уявлень про розум.

Свою філософію Вольф розглядає як засіб досягнення загального блаженства на підставі завбаченої гармонії, яка лежить у первинній основі буття усіх творінь. Вважаючи, що гармонія світу перебуває в абсолютно могутній істоті (Бог), яка створює світ, керуючись логічними принципами, Вольф розробляє поняття про систему знання. В основу системи закладено вказаний теологічний принцип. Вольф виділяє фізичне знання — про «прості субстанції»; рух і просторові відношення тіл, які пояснюються механічними силами, розглядаються як шляхи встановлення гармонії. Виділяється також наука «пневматологія» — про діяльність духів, математика — про причини речей, етика, право, політика — про волю як властивість душі, філософія — про зв'язок усіх духовних і тілесних сутностей.

Займаючись систематичною формалізацією та узгодженням накопичених філософією знань, послідовно даючи визначення поняттям, які не повинні заперечувати одні одних, Вольф розробляє принципи аксіоматичної побудови наукової теорії. Дані принципи стали помітним поштовхом для розвитку природознавства у XVIII ст.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118634771 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
7. німецька Вікіпедія — 2001.
   d:Track:Q48183

Література

• Вольф, Християн // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Volodymyr Oleksijovyč Abaschnik, Christian Wolff und die Schulphilosophie in der Ukraine. In: Christian Wolff und die europäische Aufklärung. Akten des 1. Internationalen Christian-Wolff-Kongresses, Halle (Saale), 4.-8. April 2004. Teil 5. Sektion 10: Wolff und seine Schule, Sektion 11: Wirkungen Wolffs, Sektion 12: Wolff in Halle — Vertreibung und Rückkehr. Hg. v. Jürgen Stolzenberg und Oliver-Pierre Rudolph. Hildesheim, Zürich, New York: Georg Olms Verlag, 2010, (Wolffiana II.5), S. 287—300.
• Абашнік В. О. Християн Вольф та Європейське Просвітництво // Наукові записки Харківського економіко-правового університету / Збірник наукових статей. — Харків 2007. — № 1 (5) вересень. — С. 107—110.
• Абашнік В. О. Вольф Християн // Велика українська юридична енциклопедія: у 20 томах. Том 2: Філософія права / Ред. С. І. Максимов. — Харків: Право, 2017. — С. 109—112. 

Посилання

• Вольф (Wolf) Християн [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 515. — ISBN 966-7492-00-X.