Гірський хребет складається з п'яти основних вулканів, які простяглися з півночі на південь більш, як на 85 км уздовж 126 меридіана західної довготи, між 76° 20' та 77° 20' південної широти в Землі Мері Берд, у Західній Антарктиді. Північна частина хребта розташована приблизно за 125 км на південь від узбережжя Бакутіса(інші мови), практично на одному меридіані з островом Сайпла, та за ~180 км на південь від нього.
Відкриття та дослідження
Хребет був виявлений експедицією США у Землі Мері Берд 15 грудня1940 року, і названий на честь служби Виконавчого комітету США по Антарктиці. Окремі гори (наприклад, Гемптон, Вайсч) названі на честь членів Виконавчого комітету, а гора Сідлей, найвища і найвеличніша у хребті, була відкрита адміралом Річардом Бердом раніше, ще у 1934 році і названа на честь Мабелле Е. Сідлей, дочки Вільяма Хорліка, фабриканта і мецената, який зробив значний фінансовий внесок в антарктичну експедицію Берда у 1933–35 роках. Весь хребет був детально вивчений та відображений в деталях, геологічною службою США (USGS) за матеріалами обстежень ВМС США методом триметрогонної[en] фотографії у 1958-60 роках[4].
Найвищі вершини та піки
Хребет Виконавчого комітету включає в себе п'ять основних гірських масивів вулканічного походження: Сідлей, Гемптон, Вайсч, Гартіґен, Каммінґ та численну кількість піків, які відносяться до їх складу. Наступні найбільші вершини та піки вказані в цій таблиці:[3]
* — піки без номера позиції, відносяться до гірського масиву вище вказаного вулкана.
** — за даними сайту Peakbagger.com [Архівовано 26 лютого 2011 у Wayback Machine.], гори Ґалла та Алдаз відносяться до хребта Виконавчого комітету,[3] тому його довжина буде близько 150 км, а за даними сайту USGS [Архівовано 26 лютого 2012 у WebCite] ці вершини відносяться до Юсас-Укосу[en], при цьому довжина хребта становитиме 85 км.