Хорунжий Анатолій Мефодійович

Хорунжий Анатолій Мефодійович
Ім'я при народженні	Анатолій Мефодійович Хорунжий
Народився	5 листопада 1915(1915-11-05)  с.Маломихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР
Помер	8 травня 1991(1991-05-08) (75 років) Київ
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник, прозаїк, журналіст
Знання мов	українська
Нагороди

Анатолій Мефодійович Хорунжий (нар. 5 листопада 1915 — пом. 8 травня 1991) — українській письменник, прозаїк та журналіст, лауреат літературної премії ім. О.Фадєєва, член Спілки письменників України.

Життєпис

Анатолій Хорунжий народився 5 листопада 1915 року в селі Маломихайлівка Васильківського району, тепер Покровського району Дніпропетровської області[1]. Закінчив ФЗУ в місті Дніпропетровську. Працював арматурником на заводі ім. К.Лібкнехта у Нижньодніпровську. Згодом повернувся у своє село. Був секретарем комсомольської організації села Дебальцеве й одночасно заступником голови правління колгоспу «Весела долина» Васильківського району, а згодом працював інструктором райкому комсомолу. З 1933 по 1935 роки він співпрацював у районній газеті «Колгоспник Васильківщини».

У 1935 році поступив у Інституту журналістики в Харкові, який закінчив у 1938 році. Після закінчення інституту працював відповідальним секретарем «Кіровоградської правди»[2]. Був першим керівником Кіровоградського обласного літературного об'єднання «Степ» (1939—1941)[3].

У роки німецько-радянської війни був фронтовим кореспондентом газети «За честь Батьківщини», «Крила Перемоги» Другої повітряної армії І Українського фронту. Війну закінчив у званні капітана.

Після війни Анатолій Хорунжий працював у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича.

З 1950 року Анатолій Хорунжий працював завідувачем відділу редакцій часописів «Вітчизна», «Дніпро», був редактором газети «Літературна Україна». З 1958 року Анатолій Хорунжий мешкав у Ірпіні по вулиці Спартака 3, поблизу Будинку творчості письменників, де керував літературною студією «Дебют».

Анатолій Хорунжий був секретарем правління Київської організації Спілки письменників України.

Помер Анатолій Хорунжий 8 травня 1991 року в Києві.

Сім'я

Дружина: Єлизавета Борисівна Хорунжа, журналістка. Син: Володимир Хорунжий — український музикант (джазмен), композитор та кінопродюсер[4].

Літературні твори

Збірка оповідань і нарисів

«Буковинські оповідання» [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] (1949), «Літа молодії» (1952), «Весняний дощ», «На цілинних землях» (1954), «Вечірня дорога», «Рідне село» (1956), «Останній» (1958), «Незабутні весни» (1959), «Наше метро» (1960), «Строгість» (1961), «Перший слід» (1963), «Давня французька пісенька» (1971), «Ми з тобою, поле» (1972);

Повісті «Незакінчений політ» (1958), «Ковила» (1960), «Місто над нами» (1962), «Чорна бурка», «Три верби» (1964), «Осяяний зорями» (1967), «Дужчий за океан» (1978), «Супрун» (1980) та інші.

Співавтор сценарію документального фільму «Крила Перемоги» (1973).

Автор літературних записів спогадів радянських повітряних асів: О. Покришкіна — «Небо війни», В. Лавриненкова — «Повернення в небо», В. Єфремова — «Ескадрильї летять за обрій».

Примітки

1. Хорунжий, Анатолий Мефодиевич // Краткая литературная энциклопедия: в 9 т. / Під ред. А. А. Суркова. — Москва: «Советская энциклопедия», 1962–1968. — Т. 8.
2. Літературне об'єднання «Степ». Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
3. Осяянні словом (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
4. В.Хорунжий:«Немає нічого більш національного...». Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 9 квітня 2018. [Архівовано 2019-01-15 у Wayback Machine.]

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
• Анатолій Хорунжий [Архівовано 21 березня 2015 у Wayback Machine.]
• Анатолій Хорунжий. Крайні дати документів: 1942-1983