Хоронім

Хоро́нім (від грец. όρος — «межовий знак», «межа», «границя», «рубіж», «кордон» + грец. ὄνομα — «ім'я», «назва») — назва власних теренів, що мають певні межі: невеликий простір (луг, ліс, міський район або мікрорайон), історична область, адміністративний район або країна; окремий випадок топоніма.

Хороніми поділяються на географічні й адміністративні.

• Географічні (природні) хороніми — назви природно-ландшафтних областей, такі як Надсяння, Наддністрянщина, Біловезька пуща,
• Адміністративні хороніми — назви адміністративно-територіальних одиниць, такі як Краснодарський край, Воронезька область, Курська область[1].

Окремо можна виділити внутрішньоміські хороніми та мікрохороніми.

• Внутрішньоміський хоронім — власне це назва частини території міста: району, кварталу, парку тощо. Наприклад, Глибочиця, Дарниця, Поділ. Внутрішньоміський хоронім може розглядатися одночасно як окремий випадок урбанонімів; при цьому назви міських площ і ринків виділяються в окрему категорію — агороніми[2].
• Мікрохоронім — назва природного або створеного людиною об'єкту малого розміру і виключно локального значення (урочище, господарське угіддя).

Хороніми можуть походити від інших топонімів (від гідроніма Глибочиця — внутрішньоміський хоронім Глибочиця[3]), так і служити основою для інших топонімів (від назви урочища «Дарниця» — назва річки «Дарниця», від яру «Сирець» — назва річки «Сирець»[4]). Основою для хороніма можуть служити не тільки топоніми. Наприклад, хороніми є назвами великих областей та країн, і нерідко походять від етнонімів (наприклад — Галлія, Русь).

Хоронім може свідчити про особливості ландшафту та природного середовища[5], і про особливості заселення та історію краю[4].

Див. також

• Катойконім

Примітки

1. Helmut Jachnow. Handbuch der sprachwissenschaftlichen Russistik und ihrer Grenzdisziplinen. // Harrassowitz, O. 1999. (стор. 371—372) (нім.)
2. «Актуальные проблемы общего и регионального языкознания: материалы Всероссийской научной конференции 28 октября 2008 года», I. — г. Уфа: Издательство БГПУ. (с. 201) (рос.)
3. А. М. Мезенко. «Имя внутригородского объекта в истории». // изд. «Вышэйшая школа», 2003 г. (рос.)
4. Н. А. Луценко. «Язык, стиль, культура». // Донгу, 1992 г. стр. 15-17 (рос.)
5. Naturraumeinheiten, Landschaftsfunktionen und Leitbilder am Beispiel von Sachsen. // Deutsche Akademie für Landeskunde, 2002. (стор. 63-64) (нім.)

Джерела

• Н. В. Подольская // «Словарь русской ономастической терминологии», г. Москва: изд. «Наука», 1978 г. (рос.)