Хмелівка (Коростенський район)

село Хмелівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Олевська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060190520075539 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1960
Населення 379
Площа 0,79 км²
Густота населення 479,75 осіб/км²
Поштовий індекс 11001
Телефонний код +380 4135
Географічні дані
Географічні координати 51°15′41″ пн. ш. 27°41′23″ сх. д. / 51.26139° пн. ш. 27.68972° сх. д. / 51.26139; 27.68972
Середня висота
над рівнем моря 		180 м
Водойми Уборть, Глибока Велика, Радоробель
Місцева влада
Адреса ради 11030, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Тепениця, вул. Левчука, 48
Карта
Хмелівка. Карта розташування: Україна
Хмелівка
Хмелівка
Хмелівка. Карта розташування: Житомирська область
Хмелівка
Хмелівка
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Хмелівка.

Хмелі́вка (до 05.08.1960 року Радоробель)[1] — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 379 осіб.

Географія

Селом протікає річка Уборть, права притока Прип'яті.

На південно-західній стороні від села річка Глибока Велика впадає в Уборть. Через північно-східну оклолицю села протікає річка Родоробель, яка за межами села впадає у річку Уборть.

Назва

Село Радоробель походить від назви річки, яка протікає понад селом, річка Радоробель є лівою притокою р. Уборть. Прототипом назви є валійське слово rhaeadr·awl ‘водоспадна, порожиста, гучна, як водоспад’, від валійського rhaeadr ‘поріг, каскад’. Назва є свідченням кельтського минулого краю.

1960 року Радоробель перейменовано на Хмелівку.

Історія

1906 року слобода Радоробель Юрівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 90 верст, від волості 15. Дворів 16, мешканців 142[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 372 особи, з яких 160 чоловіків та 212 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 379 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 98,42 %
російська 1,06 %
білоруська 0,53 %

Примітки

  1. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  3. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Посилання


Джерела

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.