Кишин
Ки́шин — село в Україні, в Коростенському районі Житомирської області. Входить до складу Олевської міської громади. Населення становить 1784 осіб. ГеографіяУ межах села бере початок річка Кишинська. Довоєнний період4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Кишині зупинилася на ночівлю головна команда Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. В 1930 році на території села Кишин було організовано 5 колгоспів (ТСОЗи): колгосп «1-е Травня» (село Кишин), «Червона зірка» (хутір Злосине), ім. Сталіна (хутір Забороччя), «Червона воля» (хутір добро хвоя). В 1934 році всі колгоспи були об'єднані в один колгосп «Перше травня». В колгоспі нараховувалось 550 дворів, більше 900 колгоспників працювали на колгоспній ниві. Колективізація була завершена. В 1931 році в селі було створено більшовицький осередок. Він нараховував 7 членів. В 1934 році в колгоспі з'явився перший трактор (форздон), а в 1938 році перша машина ГАЗ-АМО (полуторка) Роки війниВ серпні 1941 року нацистські загарбники ступили на кишинську землю. В кишинських лісах діяли партизанські з'єднання Малікова, Наумова, головна розвідка Миколи Шевракова. В лісі випускалася підпільна партизанська газета. Особливо відзначилися в боротьбі з ворогом партизани-кишинці Павленко Віталій Олексійович, Павленко Кузьма Макійович, Філімончук Йосип Григорович, Канюк Антон Захарович, Федорчук Михайло Миколайович, Чорний Платон Трохимович, Сорока Семен Трохимович. 520 кишинців воювали на фронтах Німецько-радянської війни. В селі було багато зв'язківців-розвідників. В хатах Халімончука Сергія К., Бідного Михайла Миколайовича були явочні квартири. Важливі доручення виконувала Халімончук Катерина Савівна, яка працювала зв'язковою. В січні 1944 року Радянська армія звільнила Кишин від нацистських загарбників. 190 наших земляків загинуло на фронтах Німецько-радянської війни, захищаючи нашу землю. 30 чоловік пропали безвісти. 290 кишинців нагороджено орденами і медалями, а Павленко Йосипу Дмитровичу присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Павленко Йосип Дмитрович народився в 1922 році в селі Кишин. В 1939 році закінчив семирічну школу. Працював у колгоспі. На фронті з 1942 року. За відвагу і мужність в боях на Дніпрі Указом Президії Верховної Ради СРСР 15 січня 1944 року Павленко Йосипу Дмитровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Післявоєнні рокиКишин — одне з красивих сіл на Поліссі. Село розташоване в зоні мішаних лісів. Тваринний світ різноманітний. Відстань до Києва по залізниці — 250 км, до Житомира — 180 км, до Олевська — 12 км. Великі зміни сталися в Кишині у післявоєнні роки. Колишній край неволі і печалі перетворився на край щасливого життя вільного народу. 30 березня 1976 року колгосп було ліквідовано, а на його базі створено спецхмелерадгосп «Кишинський». Радгосп спеціалізується на виробництві й продажу державі м'яса. З кожним днем зростає добробут кишинців. В кожній хаті світить лампочка Ілліча, грає радіо. Майже в кожнім господарстві є телевізор, велосипед, мотоцикл або автомобіль. До послуг жителів села є будинок культури. Указом Президії Верховної Ради УРСР за досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства нагороджені: Орденом Леніна і Орденом Жовтневої революції — Павленко Віра Олександрівна. Орденом Трудового Червоного Прапора — 8 робітників радгоспу. Орденом Пошани — 8 робітників. Орденом Трудової слави — 2 робітники. Медаллю «За трудову доблесть» — 75 робітників. Медаллю «За трудову відзнаку» — 6 робітників. 27 вересня 1995 року спецхмелерадгосп було ліквідовано і на його базі створено КСП (колективне сільськогосподарське підприємство) «Кишинське». 30 березня 2000 року КСП було реорганізовано у П/ПО/СП «Кишинське» приватне приватно-орендне сільськогосподарське підприємство. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1842 особи, з яких 878 чоловіків та 964 жінки.[1] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1772 особи.[2] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Примітки
Посилання
|