Селище розташоване на 60 кілометрів північніше від Полярного кола, біля підніжжя гори Рай-Із (рос.Рай-Из), що на східних відрогах Полярного Уралу. Харп лежить на лівому березі гірської річки Соб — притоки річки Об. Напроти Харпу в Соб впадає річка Єнгаю [2].
Харп знаходиться за 32 кілометри на північний захід від міста Лабитнангі та за 46 км від Салехарду[2].
Історія
Селище розвинулося навколо залізничної станції. У серпні 1961 року тут було створено виправно-трудову колонію № 3 (рос.ИТК-3). 1969 року починається будівництво дробильно-сортувальної фабрики на основі кар'єру з видобутку щебеню та заводу з виробництва залізобетону. [3]
У грудні 1971 року постановою Верховної РадиРРФСР утворено Харпівську сільську раду. Упродовж 1960-их, 1970-их будуються 2 загальноосвітні школи, дитяча школа мистецтв, лікарня [3].
1981 року сільраду перетворено на Харпівську селищну раду. Того ж року почала діяти ще одна виправно-трудова колонія № 18 (рос.ИТК-18). [3]
У селищі діють середня та молодша школи, музична школа, 2 дошкільних заклади. Також є 2 лікарні і профілакторій тощо.
Виправно-трудові колонії
В історії та сьогоденні селища і його розбудові значну роль відіграли виправно-трудові колонії: ВТК-3 та ВТК-18 (рос.ИТК).
ВТК-3 була зведена ще 1961 року на початку історії селища та розташована в його центрі. У цій колонії до грудня 2006 року відбував восьмилітнє позбавлення волі Платон Лебедєв — визнаний «Міжнародною амністією» російським політв'язнем. У подальшому разом з Михайлом Ходорковським були переведені до ЧитинськогоСІЗО. 16 лютого Федеральна служба виконання покарань РФ повідомила про смерть російського опозиціонера Олексія Навального у виправній колонії №3 [7].
ВТК-18 — одна з 5 колоній у Російській Федерації для осіб, що засуджені до довічного позбавлення волі.