Харківська операція (грудень 1919)

Харківська операція
Російсько-українські війни
49°59′33″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д.
Дата: 24 листопада—12 грудня 1919 Місце: Слобідська Україна Результат: Перемога більшовиків
Сторони
Росія Збройні сили Півдня Росії Всевелике Військо Донське	РСФРР
Командувачі
Росія А. Денікін  Росія В. Май-Маєвський К. Мамонтов	О. Єгоров (Південний фронт) І. Сталін (РВР) С. Будьонний (Перша кінна армія) І. Уборевич Г. Сокольников
Військові сили
* 58 000 багнетів, 13 000 шабель, 455 гармат, 1661 кулемет	* 47 000 багнетів, 23 000 шабель, 297 гармат, 1100 кулеметів
Втрати
невідомо	невідомо

Харківська операція (24 листопада — 12 грудня 1919) — наступальна операція Південного фронту (ком. О. Єгоров, член РВР — І. Сталін) РСЧА проти білогвардійських військ (ком. А. Денікін) під час Громадянської війни у Росії.

Передумови

Завершивши Орловсько-Кромську і Воронезько-Касторненську операції, радянські війська Південного фронту до 24 листопада вийшли на рубіж на північ від Сум, Борки, Обояні, Старого Оскола, Лиски[1], Боброва.

Командування Південного Фронту поставило завдання організувати переслідування ворога на харківському напрямку та розгромити його. Головний удар завдавала 14-та армія із завданням опанувати район Харкова. 13-та армія у взаємодії з 1-ю кінною армією переслідувала війська Денікіна і оволоділа Купріянськом. 8-ма армія повинна була розвивати наступ на Старобільськ.

Сили

РСЧА

• Всього сил: 58 000 багнетів, 13 000 шабель, 455 гармат, 1661 кулемет.

Біла армія

• Всього сил: 47 000 багнетів, 23 000 шабель, 297 гармат, 1100 кулеметів.

Хід операції

25 листопада 1-ша Кінна армія Будьонного захопила Новий Оскол. 28 листопада 14-та армія оволоділа Сумами. 3 грудня корпус Мамонтова завдав контрудар спочатку на стику 13-ї та 8-ї армій, а потім у фланг 1-ї Кінної армії. У завзятих боях 1-ша Кінна армія у взаємодії з частинами 13-ї армії зупинила просування противника на північ і завдала йому важкої поразки в районі Бірюча та Нового Оскола. Переслідуючи розбиті війська білих, 13-та армія 8 грудня зайняла Вовчанськ, а частини 1-ї Кінної армії 9 грудня — Валуйки. 4 грудня 14-та армія захопила Охтирку, 6 грудня — Краснокутськ, 7 грудня — Білгород. 4 грудня 8-ма армія захопила Павловськ. Радянське командування ухвалило рішення оточити харківське угруповання ворога силами 14-ї армії з району Охтирки в південно-східному напрямку, 13-ї армії з району Вовчанська в південно-західному напрямку, а 1-ї Кінної армії було поставлено завдання ударом від Валуєк на Куп'янськ створити загрозу глибокого обходу з південного сходу, долаючи завзятий опір супротивника. 14-та армія 9 грудня зайняла Валки, 11 грудня — Мерефу, відрізавши противнику шляху відходу на південь. Спроба денікінців завдати контрудару з району Константинограда[2] була паралізована діями партизанів. У ніч на 12 грудня Латиська та 8-ма кавалерійська дивізії вступили до передмістя Харкова, а вдень оточені у місті білогвардійські війська капітулювали.

Наслідки

Успішне проведення операції дозволило військам Південного фронту перейти у наступ на Донбас, роз'єднати Добровольчу та Донську армії та створити загрозу їхнім тилам.

Примітки

1. ныне Георгиу-Деж
2. ныне Красноград

Посилання

• Харьковская операция 1919 // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.

Література

• Николай Николаевич Азовцев. Энциклопедия «Гражданская война и Интервенция в СССР» / С.С. Хромов. — 1983. — С. 632.