Введення в роботу декількох потужних АТЕЦ в європейській частині СРСР, до числа яких входила і Харківська АТЕЦ, планувалося для заміщення дорогої доставки вугілля з Сибіру для традиційних ТЕЦ[4] . Однак ці плани зіткнулися з безліччю труднощів, в першу чергу з браком матеріальних ресурсів і слабкою організацією робіт. Ситуацію спробував переламати ЦК ВЛКСМ, який намагався розгорнути будівництво Харківської АТЕЦ[5] і ухвалив у 1986 році рішення про оголошення її ударною комсомольською, направлення на неї «молоді за громадським закликом»[6], крім того Рада міністрів Української РСР постановила направити 200 жителів Харківської області на будівництво[7].
Зведення основних споруд так і не було розпочате, велося лише будівництво інфраструктури та підготовка до основних робіт. Незабаром станцію спіткала доля багатьох АЕС колишнього СРСР, проєкт було скасовано і покинуто.
Проєкт Харківської АТЕЦ потужністю 2000 МВт було розроблено на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 26.06.1980 р. № 540–176. Період будівництва АТЕЦ було розраховано з 1985 по 1996 рр. Територія розміщення Харківської АТЕЦ повинна була охоплювати Ново-Водолазький і Готвальдівський (тепер Зміївський) райони Харківської області, які розташовані в 30 км на південний захід від Харкова. Передбачалося, що в експлуатацію перший блок буде введено у 1993 році, а другий — у 1995 році.
Для розселення експлуатаційних і будівельно-монтажних кадрів передбачалося будівництво робітничого селища. Слід відзначити, що недобудовані висотки стоять там і зараз. Під будівництво об'єктів АТЕЦ було виділено 778 га землі, із яких 476 становила рілля та 143 га випас. Окрім проєктної частини збереглося листування стосовно виділення землі під будівництво, де кожна з інстанцій давала на це свою згоду.[8]