Батьки Ханну Мякеля були вчителями державної школи Вяйне Мякеля та Ееві Лейнонен[8], він — наймолодша дитина у родині. Відносини між Мякеля та його батьком були дуже складними, про що він розповідає у своїй книзі «Батько» (Isä,2004).
Як і його батьки, Мякеля вивчився на вчителя державної школи, але не працював за фахом, тобто у початковій чи середній школі.
Однак у 1965–1967 роках він працював учителем рідної мови у вечірній школі Кепиля, де майже всі його учні були старші за нього.[9]
Згодом працював у видавництві «Отава» на різних посадах у період 1967—1986 років, зокрема редактором.[10]
Починаючи від 1987 року Мякеля є вільним письменником.
Особисте життя
Першою дружиною Ханну Мякеля була Майккі (до шлюбу Саксман, зараз Майккі Хар'янне). У них є син 1966 року народження. Пізніше Мякеля був одружений з письменницею Крістіною Лоухі, а в 2004–2009 роках — в шлюбі з дослідницею Анною Кортелайнен.[11] Станом на 2011 рік був одружений з росіянкою Світланою Аксьоновою (померла 2017 року).[12]
У 2020 році Мякеля одружився вп'яте[13] з Аулі Неревуорі.[14][15]
З доробку
Ханну Мякеля опублікував понад 100 творів. Вони включають романи, мемуари, книги поезії, дитячі книги, п'єси та аудіокниги, а також редаговані збірки літератури та одну збірку оповідань.
Перший твір Мякеля — це подвійний роман, два твори, які не мають сюжетного зв'язку, але які в іншому є однаковими, описують той самий світ досвіду, структуровані в єдине ціле, романи «Весь час у дорозі» (Matkoilla kaiken aikaa) та «Досить! або Забагато» (Kylliksi! tai Liikaa).
Романи автора («Домашня людина», «Сам собі пан» тощо) мають соціальне звучання.[10]
У ранній поезії Мякеля акцентує переважно на повсякденних переживаннях та враженнях людини, у пізніших — звертається до усвідомлення сил руйнування, які живуть поряд з ідилією. Сумнів і почуття марності турбують автора попри позірну легкість і задоволеність. Ейно Лейно та Л. Онерва — письменники, особливо близькі Мякеля, і він багато писав про них. За словами Мякеля, Ейно Лейно є національним поетом Фінляндії.[16]
У своїх п'єсах Мекеля часто зображує виняткову особистість, яка живе під тиском суспільства.
Мякеля також відомий як дитячий письменник, зокрема творець образу пана Ау.[10] (фін.Herra Huu), повість про якого була видана в СРСРросійською в 1976 році, а у 1980 році образ «позичив» Е. М. Успенський у своїй дитячій книзі про дядечка Ау, за якою вже був знятий радянський мультфільм.
Твори письменника неодноразово перекладали іноземними мовами.
Вибрана бібліографія
Романи
Matkoilla kaiken aikaa, Otava, 1965
Kylliksi! tai Liikaa, Otava, 1965
Kotimies, Otava, 1967
Oman itsensä herra, Otava, 1971
Samuli Kustaa Berg, Fenlit, 1982
Hänen uuden elämänsä alku, Fenlit, 1985
Vetsikko, Otava, 1988
Moinen mies, Otava, 1989
Isaskar Sitarlassa, tekstejä ja kirjoituksia 1965 – 1990, Fenlit, 1990
Tie vie, Otava, 1990
Pieni paikka Kerbihan, Otava, 1991
Kaarina Kaila – taiteilija (tekstiosa), Otava, 1992
Kuinka monta kertaa tapasin Liisan, Otava, 1992
Mestari. Eino Leinon elämä ja kuolema, Otava, 1995
Matkoilla kaiken aikaa – Kylliksi! tai Liikaa; Otava, 1996
Katso, se päivä on tuleva, Otava, 1996
Eino Leino. Elämä ja runo, Otava, 1997
Pelin henki. Love/40, Otava 1998
Äiti, Otava 1999
Myrskyn jälkeen aamu, Otava, 2000
Muisto, Otava, 2001
Pensiooni Fortuna, 2001
Ihme. Elbeszélés, Otava, 2002
Nalle ja Moppe. Eino Leinon ja L. Onervan elämä, Otava, 2003
Samuli Kustaa Berg, Otava, 2003
Uponnut pursi. Otava, 2004
Isä. Otava, 2004
Äiti, Otava, 2005
Ruhtinas unelmain mailla. Matkani kirjojen kanssa, Otava, 2005
Samuli. Muistelma Samuli Parosesta, Otava, 2006
Syksy Venetsiassa. regény, Tammi, 2006
Pöytä kahdelle, Tammi, 2007
Onnen maa – L. Onervan runot ja elämä, Minerva, 2007
Casanova. Giacomo Casanovan tie naisten miehestä kirjailijaksi., Tammi, 2007
Elävät ja kuolleet. Elbeszélés, Tammi, 2008
Eetu. Matkoja Eduard Uspenskin maailmaan, Tammi, 2008
Hyvä jätkä, Helsinki, 2009
Mikä sanomatta jää, Tammi, 2009
Презія та п'єси
Sinisen taivaan, harmaan jään, Otava, 1966
Sano minulle nimesi, Otava, 1969
Vuoret ovat pilviä, Otava, 1972
Vanha talo, Otava, 1973
Syksy tuli kutsumatta, Otava, 1974
Jos pettää sinut elämä, Otava, 1975
Synkkyys pohjaton, niin myös iloni, onneni, Otava, 1976
Illan varjo, Otava, 1979
Ikään kuin ihminen, Otava, 1980
Voimamies, näytelmä, Otava, 1982
Unelma onnesta numero 5, Otava, 1985
Päivä sytyttää hiljaiset valonsa, omakustanne, 1986
Kylmä aika, Otava, 1987
Tähtirinta, kolme historiallista näytelmää, (Virran viemä, tuulen tuoma; Tähtirinta; Tuomari Viikki) W&G, 1988
Päivä jonka saamme elää, valitut runot, Otava, 1988
Raamatun runous, raamatun viisaus. Ensimmäinen kirja, Fenlit, 1988
Sinä teet pimeän, niin tulee yö, Otava, 1989
Kadonneitten kaupunki, Otava, 1993
Silloin, Otava, 1994
Rakkaus Pariisiin ja muita runoja, Otava, 1997
Että on ikuista valo.Valikoima runoja vuosilta 1966 – 1999, Otava, 2000
Jonakin päivänä kirjoitan sinusta runon, Otava, 2005
Нагороди
Ханну Мякеля удостоєний численних переважно національних літературних премій:
Державна премія з літератури 1974, 1976, 1981, 1982 і 1988.
