Довжина птаха становить 12,5—15 см, з яких від 4,5 до 5,5 см припадає на хвіст. Середня вага становить 20 г. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Верхня частина тіла, в залежності від підвиду, може мати рудувато-сіре, буре або пісочне забарвлення. Нижня частина тіла рудувата або бежева, груди поцятковані темно-коричневими плямками. Хвіст коричневий. Дзьоб жовтувато-роговий або коричневий, лапи, в залежності від підвиду, світло-тілесні або темно-тілесні. Очі карі.
Типова жайворонкова пісня виконується в польоті або з землі. Чагарниковий фірлюк є одним з видів жайворонків, що вміє імітувати звуки інших птахів.
Систематика і таксономія
Чагарниковий фірлюк був описаний британським орнітологом Едвардом Блітом в 1845 році. Сестринським видом чагарникового фірлюка є яванський фірлюк (Mirafra javanica), що мешкає в Південно-Східній Азії та в Австралії. Розділення цих двох видів відбулось порівняно нещодавно. Імовірно, ці два види за короткий термін розселились на великій території і перебувають на початках процесу видоутворення[3].
Чагарникові фірлюки харчуються комахами й насінням. В Індії сезон розмноження триває з березня по вересень, в Ефіопії — з квітня по червень, в Судані — з липня по вересень. У кладці 3 яйця. Вони білуваті, поцятковані сіро-коричневими плямками.
↑Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
Джерела
Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.