Фірлюк білохвостий

? Фірлюк білохвостий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Жайворонкові (Alaudidae) Рід: Фірлюк (Mirafra) Вид: Фірлюк білохвостий
Біноміальна назва
Mirafra albicauda Reichenow, 1891
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Mirafra albicauda Віківиди: Mirafra albicauda ITIS: 561141 МСОП: 22717013 NCBI: 2992312

Фірлюк білохвостий[2] (Mirafra albicauda) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Африці.

Опис

Довжина птаха становить 13-14 см, з яких від 3,3 до 5 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить 1,2-1,3 см. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина тіла пістрява, чорно-сіро-коричнева. Горло біле, решта нижньої частини тіла охриста. Воло і груди поцятковані коричневими плямками. Крила і хвіст коричневі, крайні стернові пера на хвості білі. Дзьоб зверху темний, знизу світліший. Лапи буруваті, очі карі.

Поширення і екологія

Основний ареал білохвостих фірлюків знаходиться в районі Кенії, Танзанії і Уганди, охоплює також деякі райони ДР Конго. Окремі популяції білохвостих фірлюків мешкають також в Судані, Південному Судані, Ефіопії та Чаді. Вони живуть в заплавних луках навколо озер Чад, Вікторія та інших.

Поведінка

Білохвості фірлюки харчуються насінням і комахами, та зеленими частинами рослин. Як і більшість жайворонків, розміщують гніздо на землі. В кладці два сірих яйця, поцяткованих темно-коричневими плямками.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Mirafra albicauda. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.

Джерела

• Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.