Фінн Павло Костянтинович

Фінн Павло Костянтинович
Народився	28 червня 1940(1940-06-28) (84 роки)  Москва, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, сценарист, кіносценарист, журналіст
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерів^d
Роки діяльності	1968 — тепер. час
Батьки	Фінн Костянтин Якович^d
Брати / сестри	Фінн Віктор Костянтинович^d
IMDb	nm0278161
Нагороди та премії

Павло Костянтинович Фінн (рос. Па́вел Константи́нович Финн; справжнє прізвище: Фінн-Хальфін; * 28 червня 1940(19400628), Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський кіносценарист, кіноактор, журналіст. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1991)[1].

Життєпис

Народився в сім'ї письменника і драматурга Костянтина Яковича Фінна. Брат — Віктор Фінн (нар. 1933), дослідник у галузі штучного інтелекту та математичної логіки.

Закінчив сценарний факультет ВДІКу (1962, майстерня А. Я. Каплера, К. К. Парамонової, І. В. Вайсфельда)). Працював журналістом, у документальному кіно і на телебаченні.

З 1968 року писав сценарії до ігрових фільмів.

Викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів. У 1987—1998 рр. керував сценарними майстернями,[2] а з 1999 року, спільно з В. І. Хотиненком і В. О. Фенченком, керував майстернею режисури ігрового фільму[3][4].

Фільмографія

Актор:

• 1964: «Застава Ілліча» (гість)
• 2021: «Історія Олега Відова» / Oleg: The Oleg Vidov Story (США, документальний)

Сценарист:

• 1970: «Місія в Кабулі» (у співавт.)
• 1970: «Заблукалі» («Білий корабель») (у співавт.)
• 1973: «Вершник без голови» (у співавт.)
• 1973: «Зламана підкова» (у співавт.)
• 1975: «Новорічні пригоди Маші і Віті»
• 1977: «Озброєний і дуже небезпечний»
• 1977: «Освідчення в коханні»
• 1979: «День весілля доведеться уточнити» (у співавт.)
• 1980: «Двадцять шість днів із життя Достоєвського» (у співавт.)
• 1981: «Незрівняний Наконечников» (у співавт.)
• 1983: «Крижина в теплому морі»
• 1985: «Чужі тут не ходять» (у співавт.)
• 1986: «Свідок» (у співавт.)
• 1986: «Дитячий майданчик»
• 1986: «Плата за проїзд»
• 1989: «Леді Макбет Мценського повіту» (у співавт.)
• 1989: «Випадковий вальс»
• 1990: «Захід»
• 1990: «Я служив в апараті Сталіна, або Пісні олігархів» (у співавт. з С. Арановичем, док.-публіцистична стрічка)
• 1991: «Великий концерт народів або Дихання Чейн-Стокса» (у співавт. з С. Арановичем, док.-публіцистична стрічка про знищення єврейської інтелігенції)
• 1991: «Міф про Леоніда»
• 1993: «Помста блазня»
• 1993: «Шейлок»
• 1995: «За що?» (у співавт.)
• 1996: «Кар'єра Артуро Уї. Нова версія»
• 1997: «Ми діти твої, Москво» (к/м)
• 2000: «Врата Єви»
• 2000: «Таємниці палацових переворотів» (у співавт.)
• 2001: «Чудеса, та й годі, або Щука по-московськи»
• 2002: «Брейк-пойнт» (у співавт.)
• 2003: «Вечірній дзвін» (у співавт.)
• 2004: «Смерть Таїрова» (у співавт.)
• 2006: «Три дівчини» (у співавт.)
• 2006: «Рятувальники. Затемнення» (у співавт.)
• 2006: «Біси» (т/с)
• 2006: «Валізи Тульса Люпера. Російська версія» (у співавт.)
• 2007: «Яр» (у співавт.)
• 2008: «Подарунок Сталіну»
• 2009: «Чорта з два»
• 2011: «І не було краще брата» (у співавт.)
• 2011: «Фурцева» (т/с, у співавт.)
• 2013: «Вона» (у співавт.)
• 2013: «Роль» (у співавт.)

Громадянська позиція

У березні 2014 року підписав лист «Ми з Вами!» на підтримку України[5], а також звернення проти політики російської влади у Криму[6].

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7].

Примітки

1. Павел ФИНН: «Я среди сценаристов — урод» [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Сценарное отделение [Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.]// Высшие курсы сценаристов и режиссёров
3. Высшие курсы сценаристов и режиссёров. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
4. Высшие курсы сценаристов и режиссёров. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
5. Мы с вами! [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Обращение инициативной группы по проведению Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма» и письмо деятелей культуры в поддержку позиции Владимира Путина по Украине и Крыму (рос.). Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
7. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.

Джерела