Філософська теорія

Філософська теорія або філософська позиція[1] — це погляд, який намагається пояснити чи пояснити певну проблему у філософії.  Використання терміна «теорія» є висловлюванням розмовної мови, а не відображає термін теорія.[2] Хоча будь-яку тезу чи думку можна назвати позицією, в аналітичній філософії вважається, що найкраще вживати слово «теорія» для систематичних, комплексних спроб вирішити проблеми.[3]

Філософська теорія — системна сукупність ідей, концепцій, гіпотез, сформульованих засобами філософських понять-категорій.[4]

Огляд

Елементи, які складають філософську теорію, складаються з тверджень, які вважаються істинними мислителями, які їх приймають, і які можуть бути або не бути емпіричними. Науки мають дуже чітке уявлення про те, що таке теорія; однак у такій галузі знань, як філософія, це визначення нечітке. Філософські теорії не обов’язково є науковими теоріями, хоча вони можуть складатися як з емпіричних, так і з неемпіричних тверджень.

Сукупні твердження всіх філософських рухів, філософських шкіл та систем переконань складаються з філософських теорій. У філософські теорії також включено багато принципів, догм, доктрин, гіпотез, правил, парадоксів, законів, а також "-логій","-ізмів", "-"-измів" і т. п.[5]

Для філософії характерний теоретичний світогляд. Поняття "теорія" запозичене із культової сфери, де воно означало "вершину релігійного досвіду", загострено-уважне духовне бачення світу. У цьому розумінні теоретик є людиною, яка перебуває у вищій точці спостереження і бачить те, що приховано від глядачів нижнього ряду - спостерігає "божественні ейдоси" (ідеї), що дає йому змогу розуміти перебіг подій. Тому Платон вважав, що саме філософи-мислителі, тобто "теоретики", мають керувати державними справами.[4]

Деякі приклади філософських теорій включають:

• Метатеорія; теорії щодо формування та змісту теорем, таких як теорема Курта Геделя про неповноту.
• Політична теорія; теорії, які лежать в основі політичної філософії, такі як теорія справедливості Джона Роулза.
• Етична теорія та метаетика; теорії щодо природи та мети етичних тверджень, [6] такі як етична теорія Іммануїла Канта.
• Критична теорія; у вузькому сенсі, західноєвропейська група марксистської думки Франкфуртської школи, яка спрямована на критику та трансформацію, а не просто на пояснення соціальних структур.[7] У ширшому розумінні «критична теорія» стосується широкого розмаїття політичних, літературних і філософських позицій, які принаймні частково черпають натхнення з Франкфуртської школи та її діалектики, і які зазвичай заперечують можливість об’єктивності чи відстороненості від політичних позицій та привілеїв.[8]
• Філософські теорії також можуть мати форму релігії, життєвої філософії, ідеології, світогляду чи життєвої позиції^[en].

Примітки

1. Dictionary of Theories, Jennifer Bothamley
2. Lacey, A.R. (1976). A Dictionary of Philosophy (вид. second). London and New York: Routledge. с. 122. ISBN 0-415-05872-4.
3. Sparkes, A.W. (1991). Talking Philosophy: a wordbook. New York, New York: Routledge. с. 114. ISBN 0-415-04222-4.
4. Пазенок В.С. Філософія: Навч. посіб. - К.: Академвидав, 2008. - 280 с. (Альма-матер).
5. Dictionary of Theories, Jennifer Bothamley
6. Richard T. Garner and Bernard Rosen, Moral Philosophy: A Systematic Introduction to Normative Ethics and Meta-ethics. (Macmillan, 1967)
7. See generally, Max Horkheimer, Traditional and Critical Theory (1937)
8. "Critical theory" at the Stanford Encyclopedia of Philosophy