Фурманов Дмитро Андрійович

Фурманов Дмитро Андрійович
Фурманов Дмитрий Андреевич
Портрет Д. А. Фурманова роботи С. В. Малютіна (1922)
Народився	26 жовтня (7 листопада) 1891(1891-11-07) Середа
Помер	15 березня 1926(1926-03-15) (34 роки) Москва ·менінгіт
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія→ РРФСР→ СРСР
Діяльність	прозаїк
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету^[d] (1915)
Мова творів	російська
Роки активності	1921–1926
Партія	КПРС
У шлюбі з	Фурманова
Учасник	Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди
Фурманов Дмитро Андрійович у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Фу́рманов Дмитро́ Андрі́йович (26 жовтня (7 листопада) 1891(18911107) — 15 березня 1926) — російський радянський письменник, військовий і політичний діяч.

Біографія

Народився 26 жовтня (7 листопада) 1891(18911107) року в селі Середа Нерехтського повіту Костромської губернії (тепер місто Фурманов Івановської області) в селянській родині.

У 1909–1912 роках навчався в реальному училищі міста Кінешма.

У 1912–1914 роках навчався на філологічному факультеті Московського університету. В роки Першої світової війни був братом милосердя.

У 1917–1918 роках — есер-максималіст, згодом — анархіст. З 1918 року член РКП(б).

Учасник громадянської війни в Росії: з січня 1919 року — комісар 25-ї стрілецької дивізії, з серпня 1919 року — начальник політуправління Туркестанського фронту, з березня 1920 року — уповноважений по Семиріченській області, брав участь у придушенні антирадянського повстання в Семиріччі, знищенні врангелевського десанту на Кубані.

З 1921 року в Москві, на літературній роботі. У 1924 році закінчив факультет суспільних наук Московського університету.

У 1924–1925 роках — секретар Московської асоціації пролетарських письменників (МАПП).

Помер 15 березня 1926 року від менінгіту. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Літературна діяльність

Друкуватись почав у 1912 році. В роки Громадянської війни в Росії виступав, головно, як публіцист.

Найбільш відомими творами Д. Фурманова є:

• «Чапаєв» (роман, 1923);
• «Заколот» (роман, 1925);
• «Червоний десант» (повість, 1922);
• «У вісімнадцятому році» (Повість, 1923);
• цикл нарисів про М. В. Фрунзе (1925).

Твори Д. Фурманова перекладено як іноземними, так і мовами народів СРСР. Роман «Чапаєв» був екранізований братами Васильєвими, однойменна стрічка здобула всесвітнє визнання.

Нагороди

У 1922 році наказом РВРР № 73 нагороджений орденом Червоного Прапора[1] за керівництво військами при знищенні Улагаєвського десанту в 1920 році.

Пам'ять

Колишнє село Середа, у якому народився Д. Фурманов, названо на його честь (місто Фурманов, Івановська область).

Ім'ям Д. Фурманова названо вулиці в багатьох містах Росії, України, Казахстану.

П. Купріяновський написав і видав друком книгу «Невідомий Фурманов»[2].

Також Д. А. Фурманов є героєм популярних анекдотів.

Примітки

1. Список осіб, нагороджених орденом «Червоний Прапор» РРФСР / Ф(рос.)
2. Чапаєв і Фурманов: міф, анекдот і реальність(рос.)

Посилання

• Біографія Д. А. Фурманова у Великій Радянській Енциклопедії^[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
• Біографічні відомості про Д. А. Фурманова (рос.)