Фуліго жовтий

? Фуліго жовтий
Фуліго жовтий на мертвій деревині
Біологічна класифікація
Царство: Амебозої (Amoebozoa) Тип: Міксоміцети (Mycetozoa) Клас: Myxogastria Ряд: Фізаральні (Physarales) Родина: Фізарові (Physaraceae) Рід: Фуліго (Fuligo) Вид: Фуліго жовтий
Біноміальна назва
Fuligo septica (L.) F.H.Wigg^[en] (1780)
Синоніми[1]
Mucor septicus L. (1763) Reticularia septica (L.) With. (1792) Aethalium septicum (L.) Fr. (1829) Fuligo rufa Pers. (1794) Fuligo candida Pers. (1796) Fuligo violacea Pers. (1801)
Посилання
Вікісховище: Category: Fuligo septica Віківиди: Fuligo septica EOL: 732501 ITIS: 181257 NCBI: 159720 MB: 149977 IF: 149977

Фуліго жовтий, або фуліго гнильний, фуліго септичний (Fuligo septica) — слизовик з родини фізарові. Він є одним з найпоширеніших фізарових слизовиків. Він належить до відомих їстівних представників міксомікотових.  Поширений всесвітньо.

Опис

Плазмодій білуватого, жовтуватого або яскраво-жовтого забарвлення. Діаметр сильно варіює: від 2,5 до 20 см. Плодові тіла (еталії) жовтуваті, при дозріванні темніють, такого ж розміру, товщина щільного шару кортексу (склероцію) від 0,5 до 3 см. Цей кірковий шар просякнутий вапном, яке можна побачити на поверхні у вигляді кристалів. Забарвлення кортексу може бути білим, жовтуватим, бурим, сірим, червоним. Поверхня плодового тіла губкоподібна, м'яка. Нитки капіліцію розгалужені, незабарвлені, у місцях галужень з веретеноподібними вапняковими вузликами.

Спори фіолетового кольору, переважно гладенькі, діаметром 6-10 мкм. Спорова маса чорна, фіолетова або зеленувата.

Спосіб життя і поширення

Зустрічається по всьому світу. Сапротроф, живиться за рахунок мертвої деревини, листя. Може зростати на стеблах і листі трав'янистих рослин.

Спорами живляться дрібні жуки родини скритники (Latridiidae), вони ж допомагають поширювати їх.[2] У придатному вологому середовищі спори проростають дуже швидко — впродовж 0,5-1,5 години.[3]

При несприятливих умовах плазмодій утворює твердий склероцій, який здатний переживати впродовж місяців та років. В умовах помірного клімату, зокрема в Україні, фуліго жовтий активний впродовж теплої пори року — з травня до жовтня.

Використання людиною

У їжу

Вважається неїстівним, хоча в деяких районах Мексики молоді плазмодії смажать і їдять. Страву називають ісп. Caca de luna, тобто «екскременти Місяця». Також вживається в їжу мешканцями Українських Карпат.[4] Смажені плазмодії та вегетативне тіло фуліго жовтого на смак нагадують яєчню.

Примітки

1. Fuligo septica (L.) F.H. Wigg. 1780. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 25 березня 2011.
2. Дудка, І. О.; Трихліб, Т. А.; Романенко, К. О. (2002). Асоціації міксоміцетів з жуками-скритниками (Coleoptera, Latriidae) (PDF). Екологія та ноосферологія. 12 (3-4): 54.
3. Braun, Karl Leo (September, 1971). Spore Germination Time in Fuligo Septica. The Ohio Journal of Science. 71 (5): 304—309.
4. Костіков І. Ю. та ін., 2006, с. 262, рід фуліго.

Джерела

• Сухомлин М. М., Джаган В. В. (2013). Гриби України: Атлас-довідник (укр.). К.: Країна Мрій. с. 224. ISBN 978-617-538-231-8.
• Костіков І. Ю.; Джаган В. В.; Демченко Е. М.; Бойко О. А.; Бойко В. Р.; Романенко П. О. (2006). Ботаніка. Водорості та гриби (Навчальний посібник) (укр.) (вид. 2-ге, перероблене). К.: Арістей. с. 476. ISBN 966-8458-67-2.