|
Френсіс Єйтс
Дама Френсіс Амелія Єйтс (англ. Frances Amelia Yates, 29 листопада 1899, Соутсі, Гемпшир — 29 вересня 1981, Сарбітон, Суррей) — англійський історик культури Ренесансу. БіографіяНародилась в англіканській сім'ї; батько — інженер-кораблебудівник, який почав працювати на верфі ще з підліткового віку й керував будівництвом британських військових кораблів перед Першою світовою війною. Хоч одна з її старших сестер навчалась в Гіртон-коледжі в Кембриджі, Френсіс, як і більшість незалежних освічених жінок, отримала домашню освіту, все ж деякий час відвідуючи біртхендську середню школу. Молодша із чотирьох дітей, вона виросла в сім'ї середнього класу, чиї вікторіанської погляди вплинули на її пізнішу освіченість. Ф.Єйтс займалась міждисциплінарною історіографією, і протягом більше сорока років (з 1937 року) — була пов'язана з Інститутом Варбурга Лондонського університету. Наукова діяльністьОсновна тема досліджень Єйтс — способи підтримки і передачі традицій в культурі, механізми їх синтезу і перетворення в перехідну епоху Відродження. Звідси її інтерес до проблематики «мистецтва пам'яті» та таємних вчень — езотеричних, окультних, герметичних, до таких осіб, як Раймунд Луллій, Джордано Бруно, Джон Ді, Роберт Фладд, не кажучи вже про Шекспіра, який завжди залишався в центрі її уваги. В книзі «Джордано Бруно і герметична традиція» дослідниця підкреслила герметизм Ренесансної культури, і говорила про інтерес до містики, магії та гностицизму пізньої античності, які були притаманні середньовіччю. В умовах багаторічних звичайних інтерпретацій, Ф. Єйтс припустила, що мандрівний католицький священик Джордано Бруно був страчений в 1600 році через дотримання ним герметичної традиції, а не через його геліоцентричні погляди. Її роботи звернули увагу на роль, яку відіграла магія на початковому етапі розвитку сучасної науки і філософії в епоху Відродження, перш ніж такі вчені, як Кейт Томас перенесли цю тему в сферу суто історіографічного дослідження. Перші дослідження цієї проблематики Мішелем Фуко та Френсіс Єйтс, навіть якщо не повністю переконливі в певних аспектах висвітлення теми, показали неможливість для істориків ігнорувати роль різних форм магічного мислення і практики в розумінні людиною епохи Відродження природи речей та сутності світу[10]. Єйтс як засновниця парадигмиДеякі з її висновки були пізніше спростовані іншими вченими[11]. Однак Ф.Єйтс залишається одним з провідних дослідників герметизму в Європі епохи Відродження[12]; а її книга «Мистецтво пам'яті» (1966) була названа однією з найбільш визначних, не науково-популярних праць 20-го століття. На сьогоднішній день вважається, що Ф. Єйтс заснувала нову наукову парадигму вивчення феномену магізму в культурі і надала нового імпульсу в дослідженні герметизму епохи Відродження. Воутер Ханеграф першим після Єйтс висунув думку, що герметизм, інтегрований з розенкрейцерством, як когерентні аспекти європейської культури. Він висловив цікавий парадокс, автономна езотерика допомогла породити наукове мислення, яке є зневажливим для неї самої. Але, нині вважається що, не було унітарної езотеричної традиції і ця точка зору єдина надійна при виборі доказів. НагородиПраці Френсіс Єйтс задали цілий напрям історико-культурних досліджень і перекладені багатьма європейськими мовами. Її нагороджено Орденом Британської Імперії (1972); з 1977 командор цього Ордену. Основні праці
Публікації російською мовою
Література
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
