Фредрік Рамм
Фредрік Рамм (11 березня 1892 — 15 листопада 1943) — норвезький журналіст, мандрівник та дослідник. Особисте життяНародився в Осло у сім'ї головного лікаря Фредріка Рамма[en] та Ганни Маргарети Брінхманн. Він був племінником однієї з перших лікарок Луїзи Валі Рамм та письменниці Мінди Рамм[en], одруженої з Гансом Кінком[en]. Він також був далеким родичем Ніколая Рамма Остґаарда[en].[2][3] 1917 року він одружився з Євою Вітх, оселившись у Віндерені.[2] Їхній син Фредрік Рамм-молодший став директором Норвезьких пивоварів.[3] Кар'єраСередню освіту Рамм отримав у 1910 році. Він був журналістом у Verdens Gang[en] з 1915 р. та в Morgenbladet[en] з 1917 р., паризьким кореспондентом Verdens Gang, Politiken та Stockholms-Tidningen[en] з 1919 по 1921 рік та журналістом у Tidens Tegn[en] 1921 р. Після участі в експедиції до Північного полюса Руаля Амундсена, з 1928 року він став редактором новин у Morgenbladet.[4] Він також написав одну главу в книзі Амундсена На 88° північної широти. Рамм також написав памфлети En forsvarsbrochure в 1915 році і Ruhr-aksjonen в 1925 році. Він особливо відомий статтею «En skitten strøm flyter over landet» («Брудний потік тече по країні») 28 жовтня 1931 р., участю в конкурсі письменників Gyldendal Norsk Forlag[en] 1931 року. Рамм бачив учасників цього змагання зараженими фрейдизмом. Він особливо схвалював переможця, радикального письменника-інтелектуала Сіґурда Гуля, а також Ганса Бекера Фюрста, Рольфа Стенерсена та Каро Еспесета.[5] Разом з такими людьми, як Рональд Фенген[en] Рамм брав участь у Оксфордській групі[en].[6] Він отримав медаль Італійського географічного товариства і був відзначений як лицар першого ступеня ордена Святого Олафа, лицар італійського ордена Корони та офіцер ордена Академічних пальм у Франції.[2] СмертьПід час окупації Норвегії нацистською Німеччиною Рамма кілька разів заарештовували. З червня по липень 1940 року він утримувався у Меллергаті 19[en]. Потім його заарештували у вересні 1941 року після молочного страйку разом з колегою Олафом Джерльовом[en]. Його ув'язнили в концтаборі Гріні[en] та фортеці Акерсхус, перш ніж перевезти до Німеччини. У жовтні 1941 р. його перевели до Фульсбюттеля (Гамбург). Після хвороби він отримав дозвіл повернутися додому в листопаді 1943 року, але помер у Данії на зворотній дорозі.[7][8] Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia