Франчук Ігор Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Франчук.
Франчук Ігор Анатолійович
Народився6 липня 1968(1968-07-06) (56 років)
Красноярськ, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик, економіст
Alma materРосійський економічний університет імені Плеханова (1992), INSEAD, ІФНТУНГ (2002), НАДУ при Президентові України, Російська академія народного господарства і державної служби при Президентові Російської Федерації і Q115165033? (1985)
Науковий ступіньдоктор наук з державного управління (2009)
Науковий керівникРозпутенко Іван Васильович і Бодров Володимир Григорович
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1][2], народний депутат України[2][3] і народний депутат України
ПартіяВідродження і Народно-демократична партія
Конфесіяправослав'я
БатькоФранчук Анатолій Романович
У шлюбі зПінчук Олена Леонідівна

Франчук Ігор Анатолійович (нар. 6 липня 1968; м. Красноярськ, РРФСР, СРСР) — український підприємець, політик, народний депутат України II, III та IV скликань, доктор наук з державного управління, експерт з енергетики; Голова правління, президент ДАТ «Чорноморнафтогаз» (2001—2006).

Життєпис

Батько — Анатолій Романович Франчук — колишній перший заступник міністра промисловості засобів зв'язку СРСР, прем'єр-міністр Криму (1994—1996 та 1997—1998). Мати померла. Має сестру Ірину.

Освіта

1985—1989 — курсант Ризького вищого військово-політичного училища ракетних військ стратегічного призначення.

Закінчив:

Кар'єра

1989—1991 — Служба у Збройних силах;

1991—1992 — Заступник генерального директора з економіки Кримської філії Всесоюзного об'єднання «Машприборторг»;

1992—1996 — Генеральний директор  АТ «Центр паливно-енергетичних ресурсів», м. Сімферополь;

1994—2006 — Народний депутат України ІІ, ІІІ та IV скликань;[4][5][6] заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;[7]

2001—2006 —  Очолював Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

На чолі ДАТ «Чорноморнафтогаз»

ДАТ «Чорноморнафтогаз» під керівництвом Ігоря Франчука за період з 2001 по 2006 роки досягло наступних показників:

  • обсяги видобутку газу зросли з 700 млн м3 до 1,2 млрд м3.[8][9]
  • введено в експлуатацію два газових родовища в Азовському морі (Східно-Казантипське з використанням стаціонарної платформи, стійкої до льоду, та нової технології підводного окатування та Північно-Казантипське);
  • розпочато облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на північно-західному шельфі Чорного моря;
  • проведено геологічні дослідження та підтверджені запаси на структурах  Олімпійська та Суботіно;[10]
  • проведено роботи з реконструкції родовищ на шельфі Чорного моря;
  • розроблена державна програма освоєння родовищ та розвитку шельфової зони Чорного та Азовського морів;
  • спільно з Івано-Франківським Інститутом нафти та газу розроблено програму навчання та підготовки спеціалістів для підприємства з використанням досвіду провідних міжнародних компаній насамперед компанії Petrobras (Бразилія).[11]
  • стартувало освоєння глибоководного шельфу України. Виділено та проведено перший тендер з глибоководної Прикерченської ділянки (12 тис. км2) спільно з компанією HUNT OIL (Даллас).[12][13]
  • створено перший недержавний пенсійний фонд у нафтогазовому комплексі, який дозволив змінити соціальні стандарти 3,5-тисячного колективу підприємства.[8][9]

Парламентська діяльність

Народний депутат Верховної ради України II, III і IV скликань.

1996—1998 — член Комітету Верховної Ради України ІІ скликання  з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.

1998—2002 — голова підкомітету Верховної Ради України ІІІ скликання з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

2002—2006 — заступник голови Комітету Верховної Ради України IV скликання з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, виконував обов'язки голови Комітету (2005—2006).

Співавтор законопроектів «Про Національну комісію регулювання енергетики України», «Про державне регулювання в енергетиці України», «Про державне медичне страхування», «Про когенерацію», «Про нафту і газ» тощо.

2009—2014 — Голова Наглядової ради АТЗТ «Центр паливно-енергетичних ресурсів», м. Сімферополь.

2014—2019 — Управляючий партнер  «Future Capital Management».

З 2019 року — приватний підприємець.

З жовтня 2020 року — віце-президент з питань розвитку транспортної інфраструктури та енергетики Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців та підприємців».

З листопада 2020 року — радник Віце-прем'єр-міністра України — Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України (на громадських засадах).

Сім'я

Перша дружина Олена Пінчук (до 1997). Друга дружина Тетяна Франчук. Третя дружина (з 2009 р.) Юлія Польська, засновниця компанії Роял Груп, Франція.

Має чотирьох синів — Роман (1991), Александр (1999), Ярослав (2001), Ігор (2017) та двох доньок — Єлизавета (2010) і Катерина (2012).

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=3402
  2. ↑ а б Сайт Верховної Ради України
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 25 січня 2021.
  5. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 25 січня 2021.
  6. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  7. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 25 січня 2021.
  8. ↑ а б Ігор Франчук: По суті, для Росії «Чорноморнафтогаз» абсолютно не потрібна структура. www.iclub.energy. Процитовано 21 січня 2021. [Архівовано 2021-01-28 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б Игорь Франчук: «Программа-минимум — обеспечение Крыма газом собственной добычи» — DSnews.ua. www.dsnews.ua (рос.). 27 травня 2002. Процитовано 21 січня 2021.
  10. ↑ НАК «Нафтогаз України» затвердила інвестиційні проекти ДАТ «Чорноморнафтогаз» на період 2007-2016 рр. www.naftogaz.com. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 21 січня 2021.
  11. ↑ “Газпром” хоче відкрити свій офіс в Криму - ЗМІ. Економічна правда (укр.). Процитовано 21 січня 2021.
  12. ↑ GEOnews - Украина. Перспективы сотрудничества американской Hunt Oil с ОАО "Черноморнефтегаз". geonews.com.ua. Процитовано 21 січня 2021.
  13. ↑ Чорноморські богатирі. tyzhden.ua (англ.). Процитовано 21 січня 2021.

Посилання

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.