Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів. Недержавну пенсію виплачують додатково до державної. Розмір недержавних пенсійних виплат залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення та суми отриманого інвестиційного прибутку. З моменту зарахування коштів на індивідуальний пенсійний рахунок вони стають приватною власністю учасників, на них поширюється право спадкування, їх не можна відчужити на користь третіх осіб.
Недержавний пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями недержавного пенсійного фонду[1].
У відкритих фондах учасниками можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Внески на користь учасників можуть здійснювати як фізичні, так і юридичні особи.
У корпоративних фондах учасниками можуть бути одна або кілька юридичних осіб-роботодавців.
У професійних учасниками фонду можуть бути організації роботодавців, їх об'єднання, об'єднання громадян, професійні спілки, їх об'єднання або фізичні особи, пов'язані за родом професійної діяльності, зазначеної в статуті фонду[2].
Основні правила
Контроль за розміщенням і збереженням коштів здійснюється на декількох рівнях. НПФ керує адміністратор, інвестуванням пенсійних активів займається компанія з управління активами (КУА), зберігаються гроші в банку-зберігачі. Обслуговуючі компанії можуть брати за свої послуги не більше 7 % від обсягу активів.
НПФ не може збанкрутувати, а тільки ліквідуватися. У цьому випадку пенсійні накопичення громадян повинні бути переведені до іншого НПФ за вибором клієнта. Проте, в процесі інвестування фонд може отримувати як прибутки, так і збитки[3].
Портфель
Більшість НПФ в Україні дотримуються дуже консервативних стратегій інвестування. Вони вкладають кошти переважно в ОВДП і депозити. Частка нерухомості, корпоративних облігацій і акцій в сумі становить менш як 10 % активів усіх НПФ.
Закон зобов'язує робити відрахування в НПФ тільки в гривні. Але НПФ, в свою чергу, можуть інвестувати у валютні фінансові інструменти, наприклад, депозити в іноземній валюті та валютні ОВДП.
НПФ нараховують дохідність не у відсотках, а у вартості пенсійної одиниці. На момент створення фонду вартість пенсійної одиниці становить 1. У міру зростання пенсійних активів та інвестдоходу, її вартість змінюється (див. таблицю)[3].
↑Одиниця пенсійних активів (ОПА) — це показник, який застосовується для визначення суми пенсійних коштів, що належать учасникові НПФ та обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку, тобто визначає частку учасника в загальній вартості активів НПФ. Зміна вартості ОПА протягом певного періоду показує дохідність фонду за цей період[5].