Фрагментаризм — художнє віддзеркалення специфіки однієї зі сторін постмодерної ситуації, яка полягає у баченні світу як невпорядкованості, позбавленої причинно-наслідкових зв'язків та ціннісних орієнтирів, що можуть невмотивовано змінюватися[1].
Фрагментарність, як притаманна властивість художніх творів постмодерної епохи була відзначена Т. Адорно у своїй незакінченій праці «Основни естетики». На думку дослідника «Загадковість художніх творів полягає в їхній фрагментарності. Якби їм була притаманна трансцентність, вони були б не загадками, а містеріями; вони — загадки, бо своєю фрагментарністю заперечують те, чим хотіли б бути насправді". [2]. Адорно відзначає, що
|
«Немає досконалих художніх творів. Якби вони існували, справді було б можливе примирення серед непримиренного, до сфери якого належить мистецтво. У довершених художніх творах мистецтво трансцендувало б свою концепцію, звертання до крихкого і фрагментарного — це, по суті, спроба врятувати мистецтво через скасування претензій, що художні твори є тим, чим не можуть бути і чим, однак, хочуть бути; фрагмент містить обидва ці елементи».[3].
|
|
При цьому фрагментом вважається уламок чи сегмент твору, що не може самодостатньо експлікувати цілісність, закладену в ньому самою ідеєю твору[4]. Фрагмент — «це та частина тотальності твору, яка протистоїть тотальності»[5].
Нерідко фрагментаризм призводить доеклектичності сумішів фрагментів, що дає підстави дл іронічного ставлення ло цього явища. Наприклад, В. Велш так описує це явище:
|
«перехрещується лібідо з політекономією, числові системи з цинізмом, не забуваючи про езотеризм і симуляцію, а до цього ще щось із Нью-Ейдж і Апокаліпсису — постмодерністичний хіт готовий»[6]
|
|
Література
- Теодор Адорно. Теорія естетики / Пер. с нім. П.Таращука. — Київ: «Основи», 2002. — 518 с.
- Сюта Б.. Музична творчість 1970-1990-х років: параметри художньої цілісності. Монографія. — Київ: Грамота, 2006. — 256 с.,
- Сюта Б.. Фрагментаризм як засіб організації цілого в сучасній музиці // Матеріали до українського мистецтвознавства: Збірник наукових праць. — Вип.3 (На пошану А. І. Мухи). — Київ, 2003. — С. 103—105
Посилання
Виноски
- ↑ Сюта, с.169;
- ↑ Адорно, с.174
- ↑ Там само, с.254
- ↑ Сюта, с.171;
- ↑ Адорно, с.168
- ↑ Welsch W. «Postmoderne». Genealogie und Bedeutung eines umstrillenen Begriffs // «Postmoderne» oder der Kampf um die Zukunft Hrsg. v. Peter Kemper. Frankfurt a. M., 1988. — C.9-36