Фосфоураніліт

Фосфоураніліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Puy[2]
Хімічна формула	KCa(H₃O)₃(UO₂)₇(PO₄)₄O₄·8H₂O
Nickel-Strunz 10	8.EC.10
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь	Ураніл[3], фосфат-йон^d[3]
Фосфоураніліт у Вікісховищі

Фосфоураніліт (англ. phosphuranylite) — мінерал, основний водний уранофосфат кальцію шаруватої будови з групи уранових слюдок.

Назва — за хімічним складом.

Фосфураніліт уперше описаний в 1879 році німецько-американським хіміком і мінералографом Фрідріхом Августом Гентом (Friedrich August Genth)[4].

Синонім — фосфурураніліт.

Опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком: Ca[(UO₂)₄|(OH)₄|(PO₄)₂]•8H₂O.
• 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): KCa(H₃O)₃(UO₂)₇[PO₄]₄O₄ •8H₂O.

Містить (%): CaO — 2,19; UO₃ — 78,26; P₂O₅ — 11,10; H₂O — 8,45. Утворює квадратні таблички, порошкуваті маси, нальоти, лускуваті аґреґати. Спайність по (010) досконала. Густина 3,0-3,2. Твердість 2,0-2,5. Колір темно-жовтий, лимонно-жовтий. Блиск перламутровий. На площині спайності перламутровий блиск.

Зустрічається в корі вивітрювання ґранітних пегматитів. Супутні мінерали: уранініт, арсенати, фосфати та сульфати урану. Осн. знахідки: Вьолсендорф (Баварія, ФРН), Флатрок (шт. Півн. Кароліна, США), Шаба (Конго). Рідкісний.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
   d:Track:Q1936599d:Track:Q15222041
4. Phosphuranylite, In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America, 2001 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2018.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фосфоураніліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Фосфоураніліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Mineralienatlas:Phosphuranylit
• Database-of-Raman-spectroscopy — Phosphuranylite [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• American-Mineralogist-Crystal-Structure-Database — Phosphuranylite [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»