Флоренс Вайс (їд.פֿלאָרענס װײס; 1899/1900 — 1974) — американська акторка театру на їдіші, яка виступала у водевілях і знімалася в кіно, співачка, яка працювала у 1920-х — 1960-х роках[1][2]. Працювала та виступала з такими артистами, як Мойше Ойшер, Олександр Ольшанецький, Борис Томашевський, Фівуш Фінкель, Ейб Елштайн. Пік її популярності припав на 1930-ті роки, коли вона часто гастролювала та виступала зі своїм тодішнім чоловіком Мойше Ойшером і знялася з ним у трьох фільмах мовою їдиш: «Син кантора», «Співучий коваль» й «Увертюра до слави»[3][4][5][6].
Біографія
Ранні роки
Рік народження та імміграції Флоренс Вайс невідомі. Дата і місце народження вказані в заяві про намір отримати громадянство США були 30 травня 1900 року Махнівці, Київська губернія, Російська імперія[7][8]. Проте в інших документах, зокрема в подорожніх листах, рік народження зазначений 1899[9]. Принаймні в одному переписі вказано 1904 рік[10]. Очевидно, вона емігрувала до США через Балтімор 1907 року[8].
Кар'єра
Її першим чоловіком був Луїс Вайс, земляк російського походження, актор театру їдиш. 1920 року вони жили в Балтиморі[11].
До 1928 року була провідною акторкою в театрі Лірік, часто з'являлася разом з чоловіком, а також у театрі Гопкінсона, яким він керував[12][13]. 1928 року Луї залучив актора Мойше Ойшера з Філадельфії для виступів разом з Флоренс[14][15]. Флоренс залишила Луїса та вийшла заміж за Ойшера у січні 1929 року, тоді вони жили в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, і працювали в театрі Лірік[8][16]. 1930 року вони продовжували виступати в Лірік[17], а до 1931 року переїхали до Філадельфії[7]. Незабаром повернулися до Нью-Йорка, зігравши 1932 року в опереті Бориса Томашевського в театрі Гаєті та 1933 року в театрі Амфіон[18][19].
Хоча згодом вони стали дуже відомими, спочатку їм було важко зводити кінці з кінцями працюючи в театрі, тому Ойшер вирішила заробляла як хазан[16]. Протягом 1930-х років пара регулярно виступала разом на радіо WEVD. 1935 року вони повернулися до театру Лірік, театр на Другій авеню та театру Гопкінсона, 1936 року виступали в театрі на Другій авеню в опереті Олександра Ольшанецького з Лео Фуксом у головній ролі[21][22][23][24][25][26].
Мойше Ойшер і Флоренс Вайс бл.1933
Пік слави Вайс припав на кінець 1930-х років, коли вона знялася в декількох фільмах з Ойшером, що посприяло виступам на радіо, сеансів запису та більших концертів. 1937 року з'явилася в останньому фільмі Сідні Голдіна «Син Кантора» (Dem khazn's zindl), основаному на історії життя самого Мойше Ойшера[4]. Голдін помер, коли фільм ще був у виробництві, і відносно невідомий режисер Ілля Мотелев закінчив його. Потім вони виступили в Бруклінській музичній академії у лютому 1937 року перед 2000-ю авдиторією[27][28]. Наступною її появою стала п'єса «Співучий коваль» (Yankl der shmid, 1938), знову з Мойше Ойшером, режисером якої був Едгар Георг Ульмер, заснований на п'єсі Девіда Пінскі 1906 року[29][30][31]. Фільм був настільки успішним, що Victor Records доручив Ойшеру та Вайс записати з нього свої пісні для випуску на диску[32]. 1939 року вона виступала в театрі Гопкінсона[33]. Їхнім третім і останнім спільним фільмом стала «Увертюра до слави» (Der vilner shtot khazn, 1940), яку зняв Макс Носсек за оповіданням Осипа Дімова[34].
1940 року грала у виставі з Аароном Лебедєвим і «Сестрами Беррі» в театрі Клінтона і регулярно з'являлася у водевілях з Лебедєвим і Селією Адлер в Національному театрі в центрі міста[35][36].
Продовжувала виступати на сцені під час і після Другої світової війни. 1944 року з'явилася з Ліліан Люкс і Песахом Берштайном в театрі Гопкінсона[37]. 1947 року виступала на сцені теату Клінтона[38]. Мала постійну роль в румунсько-єврейському ресторані на Бродвеї «Румунське село»[39][40].
З 1949 року до середини 1950-х років взяла участь у низці постановок з Ірвінгом Якобсоном, Фівушем Фінкелем, Максом Клеттером й іншими в Національному театрі Віри Розанки[41][42][43][44][45]. До кінця 1950-х і 1960-х років більшість її виступів, здається, відбувалися в готелях Борщового поясу у Катскілл[46][47].
Померла у травні 1974 року після тривалої хвороби[48].
Вибіркова дискографія
A zemerl/Chassidic in America with Moishe Oysher (Victor Records, 1938)[49]
Simmon-Tov Mazeltov/Bist Mere Mazeldig with Abe Ellstein orchestra (Banner Records)[50]
Поява в кіно
Син кантора (Dem khazn's zindl, 1937) з Мойше Ойшером, режисери Сідні Голдін й Ілля Матілев[51][52]
Співучий коваль (Yankl der shmid, також знаний як Der zingedike shmid, 1938) з Мойше Ойшером, режисер Едгар Георг Ульмер[53][54]
Увертюра до слави (Der vilner shtot khazn, 1940) з Мойше Ойшером, режисер Макс Носсек[55][56]
