Фесенко Іван Федорович

Фесе́нко Іва́н Фе́дорович
Народився27 травня 1846(1846-05-27)
Баранівка, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Померсічень 1882
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Підданство Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьгромадський активіст
Alma materІмператорський Санкт-Петербурзький університет
ПартіяНародник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фесенко.

Фесенко Іван Федорович (* 27 травня 1846, Баранівка, Миргородський повіт, Полтавська губернія —† січень 1882, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український революційний народник, один із перших марксистів в Україні та Російській імперії.

Життєпис

Народився у сім'ї диякона.

Вчився у Полтавській духовній семінарії, але курсу не закінчив. Потім навчався у Ніжинському юридичному ліцеї.

Наприкінці 1860-х років перевівся до Імператорського Санкт-Петербурзького університету, де навчався на філологічному, а згодом юридичному факультеті . У той час за поглядами був близький до чайковців.

Організовував народницькі гуртки у Петербурзі (1874, 1876) та Києві (1874—75), пропагував марксистські погляди. Від 1972 року мав виданий у російському перекладі «Капітал» К. Маркса.

За кордоном, під час поїздок у 1872—74 роках разом із Дмитром Лизогубом, зустрічався з К. Марксом і Ф. Енгельсом [1].

Коли у Георгія Плєханова, тоді студента Гірничого інституту, виникли проблеми із вивченням праць К. Маркса та Ф. Енгельса, його познайомили з Іваном Фесенком, що допоміг йому та іншим початкуючим марксистам Санкт-Петербурга оволодіти основами економічної теорії марксизму. Як досвідчена людина у вивченні цих питань він регулярно читав їм лекції з політичної економії [2].

У червні 1875 року був арештований за соціалістичну пропаганду у с. Олександрівці Катеринославської губернії.

У 1876—1978 роках читав лекції серед робітників Петербурга, пропагуючи погляди К. Маркса.

Влітку 1878 у зв'язку з хворобою переїхав до Одеси.

У січні 1880 його знову було заарештовано. Перед відправкою на заслання помер.

Родина

Був одружений із сестрою Лева Дейча [3].


Примітки

  1. ↑ Радянська енциклопедія історії України. Том 4: Розлив — Яцкевич / Ред. кол.: А. Д. Скаба (відп. ред.) та ін.— АН УРСР. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1972.– С. 386.
  2. ↑ Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 14—15.
  3. ↑ Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 82.

Джерела

  • Радянська енциклопедія історії України. Том 4: Розлив — Яцкевич / Ред. кол.: А. Д. Скаба (відп. ред.) та ін.— АН УРСР. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1972.– С. 386.
  • Хурса В. Народник з Баранівки - учитель Г. В. Плеханова / В. Хурса // Хурса В. Славетні у Гоголівському краї : історико-краєзнавчі нариси, публіцистика.- Полтава, 2011.- Розд. VI.- С. 175-183
  • Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— 352 с с ил., портр. (Жизнь замечат. людей. Серия биогр. Вып. 6 (569))
  • Тютюкин С.В. Г. В. Плеханов. Судьба русского марксиста. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1997.— 376 с. (Институт российской истории РАН)
  • Бережанский А. С. Г. В. Плеханов: от народничества к марксизму.— Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990.— 207 с.

Посилання