Фердинандо I Медічі

Фердинандо I Медічі
італ. Ferdinando I de' Medici
Народився	30 липня 1549[1]  Флоренція, Флорентійське герцогство
Помер	3 лютого 1609(1609-02-03)[1] (59 років)  Флоренція, Італія
Поховання	Cappella dei Principi^d
Країна	Велике герцогство Тосканське
Діяльність	католицький священник, політик, меценат
Галузь	політика[2], управління[2] і меценатство[2]
Знання мов	італійська[2] і латина[2]
Суспільний стан	шляхтич^[d][2]
Титул	Великий герцог
Посада	Кардинал-диякон
Конфесія	католицька церква[3]
Рід	Медічі
Батько	Козімо I Медічі
Мати	Елеонора Толедська
Брати, сестри	Bia de' Medici^d, Лукреція ді Козімо Медічі, Ізабелла Медічі, Вірджинія Медічі, Princess Maria de' Medici of Tuscany^d, Giovanni de' Medici^d, Garzia de' Medici^d, Pietro de' Medici^d, Джованні Медичі, Франческо I Медічі і Pedricco de' Medici^d
У шлюбі з	Крістіна Лотаринзька[4]
Діти	Козімо II Медічі[5], Марія Маддалена Медічі^d, Катерина Медічі, Карло Медічі^[d], Клаудія де Медічі[5], Лоренцо Медічі^[d][5], Елеонора Медічі^[d], Франческо Фердинандо Медічі^d і Філіппіно Медічі^d
Медіафайли у Вікісховищі

Фердинандо I Медічі (італ. Ferdinando (Fernando) de' Medici, 30 липня 1549(15490730), Флоренція — 3 лютого 1609, Флоренція) — 3-й великий герцог Тосканський з 1587 до 1609 року. Правив після свого брата Франческо I Медічі.

Життєпис

Був сином Козімо I Медічі і Елеонори Толедської. Батько вирішив, що він зробить кар'єру у церкві. Тому у 1562 році Фердинандо став кардиналом. При цьому він брав активну участь у політичному житті Тоскани. У 1587 році його брата, Франческо, було отруєно. За однією з версій за цим стояв Фердинандо. Після загибелі брата Фердинандо домігся зняття з себе духовного сану й став новим великим герцогом Тосканським.

Багато в чому він проводив відмінну від брата політику. Всередині країні Фердинандо намагався вгамувати пристрасті, був менш тиранічним ніж його батько і брат. На зовнішній арені зробив кроки, щоб відновити вагу й вплив Тосканської держави. До того ж, він сприяв розвитку торгівлі та промисловості. За його часів значно піднявся рівень економіки. Фердинандо видав накази щодо терпимості відносно єретиків та євреїв. У 1592 році надав прихисток у Ліворно для іспанських євреїв, що втекли з Піренейського півострова. За наказом Фердинандо I були проведені значні іригаційні роботи, які покращили сільське господарство країни.

У зовнішній політиці дії Фердинандо були спрямовані на пошук інших союзників, окрім Іспанії та Священної Римської імперії. У 1589 році він встановив контакти з претендентом на французьку корону Генріхом IV Бурбоном, а у 1600 році видав за нього свою небогу Марію.

При цьому Фердинандо I намагався зберегти гарні стосунки і з Іспанією. Так, він багато в чому допоміг Філіпу III, королю Іспанії, у його боротьбі з алжирськими піратами. Водночас Фердинандо мріяв створити власну імперію на північному узбережжі Африки. Після невдачі цього плану в 1608 році була спрямована експедиція у Південну Америку. Тут в районі ріки Амазонки великий герцог хотів започаткувати нову колонію. Проте й ці задуми не здійснилися.

Родина

Дружина — КрістІна (1565—1637), донька Карла III, герцога Лотаринзького

Діти:

• Козімо (1590—1621), чоловік Марії Магдалени, сестри імператора Священної Римської імперії Фердинанда II Габсбурга
• Катерина (1593—1629), дружина Фердинандо, герцога Мантуї
• Марія Магдалина
• Клод (1604—1648), дружина Фредеріко делла Ровере , в другому шлюбі ерцгерцога Леопольда V Габсбурга

Примітки

1. Guarini E. F. Dizionario Biografico degli Italiani — 1996. — Vol. 46.
   d:Track:Q1128537
2. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
3. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
   d:Track:Q30d:Track:Q3892772
4. http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine4.html
5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

Джерела

• Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.

Портал «Італія»