Феодосій Вавуцик

Феодосій Вавуцик (грец. Θεοδόσιος Βαβούτζικος; †бл.842) — візантійський аристократ, чиновник і дипломат у період правління Аморійської династії.

Про Феодосія мало що відомо, крім того, що він був патрикієм і послом. Продовжувач Феофана у своєму Життєписі візантійських царів[1] повідомляє про те, що його патронімом був Вавуцик, що дає право дослідникам говорити про родинні зв'язки Феодосія з Костянтином Вавуциком, а також із імператорським домом[2]. Візантійські хроніки згадують його у ролі посла від імператора Феофіла до правителя франків. Це посольство було відправлене до Західної Європи візантійським двором після взяття Аморію у сподіванні на допомогу проти сарацин. У зв'язку з тим, що на кінець правління Феофіла припадає два посольства до західних імператорів — у 838-839 і 842, серед істориків не було однієї думки про яке з них повідомляє Продовжувач Феофана. Виходячи з того, що останнє посольство закінчилось зі смертю як патрикія Феодосія, так і імператора Феофіла, припускається, що Феодосій Вавуцик брав участь спочатку у посольстві до Людовика Благочестивого в Інґельхайм, а по повернені знову був відправлений на Захід до Лотара I у Трір.

Результатом першого посольства до Людовика Благочестивого у 839, про яке повідомляє Пруденцій Труаський у своєму продовжені Бертинських анналів[3], стало закріплення дружніх зв'язків між двома імператорами. Схоже саме на шляху назад Феодосій прибув також із посольством до Венеції, про яке повідомляє Йоан Диякон у своїй хроніці під 840[4]. Під час цього посольства дожеві П'єтро Традоніко був наданий ранг спафарія. Причиною посольства до Венеції було намагання схилити венеційців до боротьби з сарацинськими піратами, на що дож згодився, відрядивши проти них невдалу експедицію. Після річного перебування у Венеції Федосій повернувся до Константинополя, але майже відразу був відправлений імператором знову до Західної імперії задля поновлення домовленостей з новим її правителем Лотарем, який замінив свого батька Людовика, що помер у 840. Посольство прибуло до Тріру, в якому перебував Лотар, у 842. Історик Воррен Трідґолд припускає, що Феофіл запропонував через свого посла видати свою дочку Феклу за Лотарового сина Людовика II[5] і ця пропозиція була прийнята разом з обіцянкою підтримати Візантію військовою допомогою. Та посольство не мало ніяких наслідків, через смерть візантійського імператора і його посла того ж року.

Примітки

1. Theoph. Cont. III.37
2. Winkelmann, Quellenstudien, p. 164
3. Пруденцій називає Феодосія «єпископом митрополії Халкедонської». Частиною цього повідомлення є і уривок про народ «Рос»
4. Giovanni, La Cronaca, р. 113.12
5. Treadgold (1988), The Byzantine Revival, p. 325

Бібліографія

• Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей/Перевод, статьи, комментарии Я. Н. Любарского. — С.-Пб: Наука, 1992 (рос.)
• Giovanni Diacono. La Cronaca Veneziana/Cronache Veneziane antichissime, I, a cura di Giovanni Monticolo (Fonti per la storia d' Italia, IX), Roma, 1890 (лат.)
• Prudentii Trecensis Annales. In: Monumenta Germaniae Historica SS. I: Annales et chronica aevi Carolini. Pertz, G. H. (Hrsg.). Verlag Karl W. Hiersemann: Leipzig, 1925 (repr. 1826) (лат.)
• Friedhelm Winkelmann. Quellenstudien zur herrschenden Klasse von Byzanz im 8. und 9. Jahrhundert. Akademie-Verlag: Berlin, 1987 ISBN 3050001348 (нім.)
• Prosopography of the Byzantine Empire, 1st ed (641—867). Martindale, J. R. (Ed., 2001). Ashgate ISBN 0754606139 (англ.)
• Treadgold, Warren T. (1988). The Byzantine Revival, 780—842. Stanford University Press ISBN 3700129912
• Vasiliev, Alexander (1952). History of the Byzantine Empire: Vol. 1. The University of Wisconsin Press ISBN 0299809250 (англ.)