Фелібри

Зустріч фелібрів у 1854 році: Фредерік Містраль, Жозеф Руманій, Теодор Обанель, Жан Брюне, Поль Жієра, Ансельм Матьє, Альфонс Тавау

Фелі́бри (окс. Félibrige) – літературний рух, створений 21 травня 1854 року з метою відродження провансальської літератури та окситанської мови.

Історія й сьогодення

Установчі збори відбулися в замку Фон-Сеґюнь (Шатонеф-де-Гадань, департамент Воклюз). У зборах взяли участь Фредерік Містраль та шестеро його друзів, провансальських поетів. Метою літературного руху проголошувалося відродження окситанської (чи за словами Містраля, провансальської) мови, впорядкування орфографії та інших мовних норм. Рух Фелібрів активний і сьогодні. Фелібри виступають за регіональну різноманітність мов і культур, і, зокрема, за розвиток окситанської літератури й мови. Організація має свої осідки в 32 департаментах, у яких розмовляють окситанською мовою чи певним її діалектом. З 1945 року роботі Фелібрів сприяє Інститут окситанських студій (Institut d'études occitanes), заснований в місті Тулуза.

У місті Со департаменту О-де-Сен в «Парку Фелібрів», прикрашеному бюстами визначних провансальських письменників, проводяться щорічні святкування «les Fêtes Félibréennes de Sceaux», присвячені окситанській культурі.

Основні представники

• Фредерік Містраль – Лауреат Нобелівської премії з літератури
• Жозеф Руманій
• Теодор Обанель
• Жан Брюне
• Поль Жієра
• Ансельм Матьє
• Альфонс Тавау

Література

• Eugène Lintilhac, Les Félibres, 1895, édition Alphonse Lemerre, in-12°, 136 p. Première partie - Félibres et Félibrige : L'énigme du Félibrige : les félibres de Paris, Cigaliers et félibres de Paris, le royaume poètique de Sainte-Estelle le capoulié Félix Gras, Un jour de printemps chez Mistral. Deuxième partie - Théodore Aubanel, La genése du Félibrige et Aubanel, le mouvement de Mistral, Jasmin, l'oeuvre d'Aubanel.
• La Plume, revue littéraire artistique et sociale, Paris, dir. Léon Deschamps, n° 53 du 1 juillet 1891, p. 213–237 du recueil annuel. (Numéro consacré au Félibrige à l’occasion de la mort de Joseph Roumanille)
• Émile Ripert, Le Félibrige, Armand Colin, 1924 ; réédition Éditions Jeanne Laffitte, 2001 ISBN 2-86276-363-2
• René Jouveau, Histoire du Félibrige (4 volumes), Imprimerie Bené, Nîmes, 1970-1979 ; réédition 1984-1987
• Valère Bernard, Bagatouni, rééd. Alandis Editions, 2000.

Посилання

• Фелібри // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 527.
• Site óuficiau dóu Felibrige – Офіційний сайт Філібрів
• Histoire du Félibrige & des 7 félibres – Історії Філібрів
• Felibrige sur lexilogos
• La Plume, n° 53 du 1 juillet 1891 (pdf) Бібліографія
• Conférence de Paul Ruat sur "le Félibrige", 8 février 1905 – конференція Поля Рюа про Фелібрів (1905).
• Lou Tresor dóu Felibrige – тексти з електронної бібліотеки Ґалліка