Федотова Глікерія Миколаївна
Гликерія Миколаївна Федотова, до шлюбу Позднякова (1846—1925) — російська акторка, заслужена артистка Імператорських театрів, народна артистка Республіки (1924)[3]. Герой Праці (1924). БіографіяГликерія Позднякова народилася 10 (22) травня 1846 року в Орлі. Рано залишилася сиротою на вихованні діда та далекої родички Позднякової, яка її удочерила. У 1856 році була прийнята і в 1862 році закінчила Московське імператорське театральне училище, де три роки навчалася балету, а потім перейшла у драматичний клас В. В. Самаріна. Перші невеликі ролі акторка виконала в Малому театрі ще в 1858 році, будучи ученицею Театральної школи. У 1862 році І. В. Самарін доручив їй роль Вірочки в драмі Петра Боборикіна «Дитина», яку він обрав для свого бенефісу. 10 травня 1862 року, на день свого 16-річчя, Гликерія Позднякова була зарахована до трупи Малого театру. У квітні 1863 року взяла шлюб з 22-річним актором Малого театру А. Ф. Федотовим і стала виступати під його прізвищем. Через рік народила сина Олександра, в майбутньому — актора і режисера Малого театру[4]. До кінця 1860-х років Гликерія Федотова зайняла положення провідної акторки театру в амплуа молодих героїнь, приділяючи велику увагу техніці сценічної гри. У 1870-ті роки її талант сягає розквіту. Їй гарно вдавалися трагічні, комедійні, мелодраматичні і романтичні ролі. Вона вважалася однією з найкращих акторок театру Островського, зігравши в його п'єсах 29 ролей, деякі з яких (Снігуронька, Василіса Мелентьєва тощо) в однойменних п'єсах були призначені їй самим драматургом. Першу роль у його п'єсах — Катерину в «Грозі» — Гликерія Федотова виконала ще в 1863 році і грала її протягом 35 років. У 1880-ті роки акторка перейшла на вікові ролі бабусь, матерів, жінок, взявши для освоєння відповідних прийомів акторської техніки дворічну відпустку. В цей же час на запрошення Костянтина Станіславського вона починає викладати акторську майстерність у «Товаристві мистецтва й літератури». У 1905 році через важку хворобу ніг Федотовій довелося залишити сцену, однак до смерті акторка вважалася почесним членом трупи. Останній раз Гликерія Федотова піднялася на сцену в 1912 році, в 50-річний ювілей своєї сценічної діяльності у Малому театрі: вона зіграла царицю Марту в п'єсі Олександра Островського «Дмитро Самозванець і Василь Шуйський». За оцінкою Володимира Немировича-Данченка, Гликерія Федотова, виконуючи свою роль, стежила і за всією виставою, домагалася ансамблевого звучання п'єси, допомагала партнерам і по суті була співрежисеркою. Серед учнів — Олександра Олександрівна Яблочкіна. Гликерія Федотова померла в Москві 27 лютого 1925 року. Похована на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 11), поруч з могилами сина Олександра, який помер у 1909 році[4], та інших артистів Малого театру — Миколи Музіля, Івана Рижова та Михайла Царьова. ТворчістьРолі в театрі
Пам'ять
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia