Фасція (анатомія)

Fascia
Поперечна фасція живота (лат. fascia transversalis)
Деталі
Попередникmesenchyme
Ідентифікатори
Латинаfascia
Анатомія Греяsubject #104
MeSHD005205 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA98A04.0.00.031 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA22015 Редагувати інформацію у Вікіданих
FMA78550 Редагувати інформацію у Вікіданих
Анатомічна термінологія
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фасція.

Фа́сція (лат. fascia, буквально — «пов'язка», «зв'язка», «бинт») — вид сполучної тканини, «м'який скелет» людського тіла, який пронизує його повністю й визначає тип тілобудови (конституції) та її індивідуальні особливості[1]. Фасція підтримує, стабілізує, оточує й відокремлює м'язи та інші внутрішні органи. Розрізняють поверхневу, глибоку, а також вісцеральну (або парієтальну) фасцію.

Подібно до зв'язок, апоневрозів і сухожиль, фасція складається з фіброзної сполучної тканини, що містить щільні пучки колагенових волокон, розташованих у вигляді хвилястого візерунку з паралельним напрямком натягу. Фасція — найбільш гнучка сполучна тканина, але, водночас, здатна протистояти великій однонаправленій напрузі, аж допоки її хвилястий малюнок волокон не розпрямляється. Колагенові волокна виробляються фібробластами, розташованими в межах фасції.[2]

Фасції схожі на зв'язки і сухожилля, адже теж мають колаген як основний компонент. Вони відрізняються розташуванням та функціями: зв'язки з'єднують одну кістку з іншою, сухожилля приєднують м'язи до кісток, а фасції оточують м'язи й окремі пучки м'язових волокон, судинно-нервові пучки, внутрішні органи та інші структури.

Структура

Існує певна полеміка про те, які структури вважаються «фасціями», і вони повинні бути класифіковані.[3] Ось дві найбільш поширені системи:

  • Класифікація 1983 р. у виданні Nomina Anatomica (NA 1983)
  • Класифікація 1997 р. у виданні Terminologia Anatomica (TA 1997)
NA 1983 TA 1997 Опис Приклад
Поверхнева фасції (не вважається фасцією в цій класифікації) Знаходиться в підшкірному шарі в більшості областей тіла, зливається з ретикулярним шаром дерми.[4] Фасція Скарпа (мембранозний шар поверхневої абдомінальної фасції)
Глибока фасція Фасції м'язів Щільна волокниста сполучна тканина, яка пронизує і оточує м'язи, кістки, нерви і кровоносні судини тіла. Поперечна фасція
Вісцеральна фасція Вісцеральна фасція, парієтальна фасція Підтримує органи в їхніх порожнинах і загортає їх у прошарки сполучної тканини — оболонки. Перикард

Поверхнева фасція

Поверхнева фасція — це нижній шар шкіри в майже всіх областях тіла, що зливається з шаром ретикулярної дерми,[5]присутній на обличчі, над верхньою частиною грудино-ключично-соскоподібного м'яза, на потилиці, шиї й над грудиною.[6] Поверхнева фасція складається, в основному, з пухкої сполучної жиромісткої тканини і є шаром, який в першу чергу визначає форму тіла (тип конституції). На додаток до присутності під шкірою, поверхнева фасція оточує внутрішні органи, судинно-нервові пучки й зустрічається в багатьох інших місцях, де заповнює вільний простір. Поверхнева фасція служить для зберігання жирів і води; є містилищем лімфатичних і кровоносних судин та нервів; вона також виконує роль захисної й утеплювальної оболонки.[1]

Поверхнева фасція присутня, але не містить жиру, на очах, вухах, мошонці, пенісі й кліторі.[7]

Завдяки своїм в'язкоеластичним властивостям, поверхнева фасція може розтягуватися, щоб вмістити нові відкладення жиру при різних, зокрема допологових, підвищеннях ваги. У випадках фізіологічної (наприклад, при вагітності й пологах) чи патологічної (при різних хворобливих станах) утрати ваги, поверхнева фасція повільно повертається до вихідного рівня натягу.

Вісцеральна фасція

Вісцеральна фасція (також називається субсерозною фасцією) підтримує й обмежує органи в їхніх порожнинах і загортає їх у листки сполучної тканини — оболонки. Кожен з органів покритий подвійним шаром фасції; ці шари розділені тонкою серозною оболонкою.

Вісцеральна фасція менш, ніж поверхнева фасція, здатна розтягуватися. Відповідно до своєї підтримуючої й фіксуючої ролі щодо органів, фасція повинна підтримувати форму й положення органу, який огортає. Якщо вона занадто слабка, це спричиняє його пролапс або опущення. Але якщо наявний гіпертонус фасції, це обмежує моторику відповідного органу.[9]

Глибока фасція

Глибока фасція являє собою шар щільної волокнистої сполучної тканини, яка оточує окремі м'язи, а також ділить групи м'язів на фасціальні комірки. Ця фасція має високу щільність еластинових волокон, що визначає її розтяжність і пружність.[10] Спочатку вважалося, що глибока фасція не має судин. Однак пізніші дослідження підтвердили наявність тонких кровоносних судин.[11] В ній також багато сенсорних рецепторів.[12] Приклади глибокі фасції: широка фасція стегна (лат. fascia lata femori), глибока фасція стегна (fлат. ascia profunda femori), плечова фасція (лат. fascia blachii), попереково-грудна фасція (лат. fascia lumbodorsalis).

Функція

Фасції, як правило, розглядаються як пасивні структури, які передають механічну напругу при м'язовій діяльності або при дії зовнішніх сил по всьому тілу. Важлива функція м'язової фасції — зменшення тертя. При цьому фасції здійснюють комфортний і, водночас рухомий захист нервів і кровоносних судин, які проходять поміж м'язами.[13] Фасціальна тканина часто іннервується чутливими нервовими закінченнями — як мієліновими, так і немієліновими нервами. Виходячи з цього, визначена пропріоцептивна, інтероцептивна й ноціцептивна функції фасції — тобто участь у здійсненні функцій чутливості — глибокої чутливості, м'язово-суглобового й просторового відчуття.[14]

Клінічне значення

Зміна властивостей фасції — жорсткість, втрата здатності до розтягування (як при міофасціальному синдромі), або навпаки — надмірна еластичність і втрата підтримуючої та захисної функції — ознака деяких хворобливих станів, або наслідок травми.[15] Запальні захворювання (фасціїт) або травми викликають фіброз і спайки. Це може статися внаслідок хірургічних маніпуляцій, при утворенні рубців й шрамів.

Анатомічні футляри й тунелі

Фасція утворює комірки, тунелі й футляри всередині тіла, які містять м'язи і нерви.

У хірургічній практиці знання таких футлярів необхідне для лікування флегмони, при якій часто піогенною мембраною слугує сам фасціальний футляр, в межах котрого розмножуються патогенні мікроорганізми й утворюється гній.

У неврологічній практиці зустрічаються тунельні синдроми, такі як синдром зап'ястного каналу, синдром кубітального каналу та інші. Вони характеризуються болем, відчуттям оніміння і поколювання в результаті здавлювання нерва в каналі.

У лікуванні захворювань фасції використовуються хірургічні, фізіотерапевтичні процедури, лікарські засоби, масаж і т. зв. «фасціальні» методики: кінезітерапія, кінезіологія, остеопатія тощо.

Посилання

  1. ↑ а б Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 1: Skin and Superficial fascia.
  2. ↑ Marieb, Elaine Nicpon; Hoehn, Katja (2007). Human anatomy & physiology. Pearson Education. с. 133. ISBN 978-0-321-37294-9.
  3. ↑ Committee on Anatomical Termi, Federative. Terminologia Anatomica: International Anatomical Terminology. Thieme Stuttgart. с. 33. ISBN 3-13-114361-4.
  4. ↑ Skandalakis, John E.; Skandalakis, P.N.; Skandalakis, L.J.; Skandalakis, J. (2002). Surgical Anatomy and Technique, 2nd Ed. Atlanta, GA: Springer. с. 1–2. ISBN 0-387-98752-5.
  5. ↑ Skandalakis, John E.; Skandalakis, P.N.; Skandalakis, L.J.; Skandalakis, J. (2002). Surgical Anatomy and Technique, 2nd Ed. Atlanta, GA: Springer. с. 1–2. ISBN 0-387-98752-5.
  6. ↑ Paoletti, Serge (2006). The Fasciae: Anatomy, Dysfunction & Treatment. Seattle, WA: Eastland Press. с. 23–24. ISBN 0-939616-53-X.
  7. ↑ Norman Eizenberg, General Anatomy: Principles and Applications (2008), p 70.
  8. ↑ Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 3: Cranial and Visceral Fasciae (DVD). Integral Anatomy Productions. Процитовано 17 липня 2006.
  9. ↑ Paoletti, Serge (2006). The Fasciae: Anatomy, Dysfunction & Treatment. Seattle, WA: Eastland Press. с. 146–147. ISBN 0-939616-53-X.
  10. ↑ Hedley, Gil (2005). The Integral Anatomy Series Vol. 2: Deep Fascia and Muscle (DVD). Integral Anatomy Productions. Процитовано 17 липня 2006.
  11. ↑ Stecco, Carla (2015). Functional Atlas of the Human Fascial System. Edinburgh, UK: Churchilll Livingstone Elsevier. с. 59. ISBN 978-0-7020-4430-4.
  12. ↑ Schleip, Robert (2003). Fascial plasticity – a new neurobiological explanation: Part 1. Journal of Bodywork and Movement Therapies. 7 (1): 11—9. doi:10.1016/S1360-8592(02)00067-0.
  13. ↑ Faller, A.; Schuenke, M. (2004). The Human Body. Thieme Medical Publishers. с. 127.
  14. ↑ Schleip R «Fascia as an organ of communication».
  15. ↑ Clinical relevance of fascial tissue and dysfunctions. Curr Pain Headache Rep. 18 (8): 439. 2014. doi:10.1007/s11916-014-0439-y. PMID 24962403.