Урал-375Д

Урал-375Д
Урал-375Д
Виробник	УралАЗ
Роки виробництва	1961-1993
Місце виробництва	СРСР, Міас  Росія, Міас
Попередник(и)	УралЗІС-355М
Наступник(и)	Урал-4320
Колісна база	3525+1400 мм
Довжина	7350 мм
Ширина	2690 мм
Висота	2980 мм
Кліренс	400 мм
Передня колія	2000 мм
Задня колія	2000 мм
Маса	8400 кг
Найвища швидкість	75 км/год
Місткість бака	300+60 л
Подібні	ЗІЛ-131 КрАЗ-255

Урал-375Д — повнопривідний вантажний автомобіль підвищеної прохідності (у народі — «ненажера», оскільки споживав величезну кількість бензину). Виготовлявся на Уральському автомобільному заводі в Міасі з початку 1960-х років. 1979 року Урал-375Д став основною вантажівкою Радянської армії замість ЗІЛ-157. Потім його змінив Урал-4320.

Опис

Служила для транспортування військ, вантажів, а також як шасі для ударного озброєння, як, наприклад, систем залпового вогню БМ-21 «Град». У народному господарстві використовується досі.

Бойова машина БМ-21 «Град» на шасі Урал-375Д

Урал-375

Має бензиновий двигун ЗІЛ-375 (V8, 7,0 л, 180 к.с.), системою централізованої зміни тиску в шинах (від 0,5 до 3,2 кгс/см²), п'ятиступінчасту коробку передач, дводискове зчеплення. На автомобілях до 1965 року випуску встановлювали роздавальні коробки з вмиканням переднього моста. Важіль роздавальної коробки мав три положення:

• передній міст вимкнений
• передній міст включений, міжосьовий диференціал заблокований
• передній міст включений, міжосьовий диференціал розблоковано

У 1965 році була введена нова роздавальна коробка спрощеної конструкції з постійно включеним переднім мостом і несиметричним міжосьовим диференціалом планетарного типу.

Рульовий механізм з гідропідсилювачем. Робочі гальма — барабанні гідравлічні з пневматичним підсилювачем.

Початкова модифікація, Урал-375, мала складний тентовий дах, і плоске лобове скло, що відкидається на капот. У 1964 році автомобіль отримав суцільнометалеву кабіну від Урал-377. Модернізована машина отримала індекс Урал-375Д. На частині машин в задній частині рами встановлювали лебідку з тяговим зусиллям 7000 кгс.

Двигун

• ЗІЛ-375 7,0 л V8 180 к.с. при 3200 об/хв, 465 Нм при 1800 об/хв

Модифікації

• Урал-375 — мав м'який складний дах кабіни.
• Урал-375Д — мав суцільнометалеву кабіну.
• Урал-375А — шасі з подовженою рамою для установки кузова-фургона К-375.
• Урал-375Е — шасі для установки різного устаткування.
• Урал-375С — сідловий тягач.
• Урал-375К — для експлуатації в умовах Крайньої Півночі.
• Урал-375Т — серійно не випускався, прототип для Уралу-375Н.[1]
• Урал-375Н — народногосподарський автомобіль. Зовнішні відмінності від Урал-375Д: відсутня труба повітрозабірника, кузов — дерев'яна платформа з трьома бортами, що відкриваються, колеса без централізованого регулювання тиску, розмір шин — 1100×400-533.

Література

• Гоголев Л. Д. Автомобили-солдаты: Очерки об истории развития и военном применении автомобилей. — М. : Патриот, 1990. — 191 с. — ISBN 5-7030-0226-5.
• Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобили Страны Советов. — М. : ДОСААФ, 1983. — 128 с.

Посилання

• Урал-375

Примітки

1. Урал-375Т. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 липня 2012. [Архівовано 2009-10-03 у Wayback Machine.]