Ульріх Василь Васильович

Василь Ульріх
Ім'я при народженні	Василь Васильович Ульріх
Народився	13 липня 1889(1889-07-13) Рига, Російська імперія
Помер	7 травня 1951(1951-05-07) (61 рік) Москва, СРСР ·інфаркт міокарда
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Національність	німець
Діяльність	суддя, адвокат, військовослужбовець, політик
Alma mater	Rīgas politehniskais institūts^[d] (1914)
Учасник	Перша світова війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	Colonel general of justice^d
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія (1917), Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) (1918) і ВКП(б) (1951)
Нагороди

Васи́ль Васи́льович У́льріх (13 липня 1889, Рига, Російська імперія — 7 травня 1951, Москва, СРСР) — радянський державний діяч, армвоєнюрист (20.11.1935, перший з двох носіїв цього звання), генерал-полковник юстиції (11.03.1943). Один з головних виконавців сталінских репресій на посаді голови Воєнної колегії Верховного суду СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Походив із німецької дворянської родини почесних громадян Риги. Закінчив чотирикласне реальне училище.

З 1908 року брав активну участь в роботі молодіжних соціал-демократичних організацій. З 1909 по 1912 рік працював пропагандистом у російському соціал-демократичному центрі міста Риги.

Член РСДРП(б) з 1910 року.

У 1914 році закінчив Ризький політехнічний інститут.

У 1914—1915 роках — конторник на залізниці.

З 1915 року — в Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Служив у саперному батальйоні. У 1916 році закінчив школу прапорщиків. У 1917 році отримав чин підпоручника. З листопада 1917 по травень 1918 року — казначей виконавчого комітету Ради солдатських депутатів 12-ї армії.

У травні 1918—1919 роках — заступник завідувача, завідувач фінансового відділу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) РРФСР. У 1919—1920 роках — комісар штабу військ внутрішньої охорони РРФСР.

У січні 1920 — січні 1921 року — голова Головного революційно-військового трибуналу військ внутрішньої охорони РРФСР. У листопаді 1920 — липні 1921 року — член колегії військового трибуналу РРФСР і касаційного трибуналу ВЦВК РРФСР.

З 1921 року — начальник Особливого відділу морських сил Чорного і Азовського морів, заступник начальника контррозвідувального відділу Секретно-оперативного управління ОДПУ.

У січні 1923 — лютому 1924 року — голова Воєнної колегії Верховного Суду РРФСР. У лютому 1924 — січні 1926 року — заступник голови Воєнної колегії Верховного суду СРСР.

У січні 1926 — 1948 року — голова Воєнної колегії Верховного суду СРСР. Одночасно, у липні 1935 — 1938 року — заступник голови Верховного суду СРСР.

17 жовтня 1939 голова Воєнної колегії Верховного суду СРСР Ульріх розіслав військовим трибуналам і прокурорам Українського та Білоруського фронтів директиву, що суттєво спрощувала здійснення репресивних акцій — настанова виконувати негайно і без спеціальних санкцій Москви смертні вироки місцевому населенню і колишнім військовослужбовцям польської армії, затвердженим Військовою радою фронту.

З 1948 року — начальник курсів перепідготовки при Військово-юридичній академії.

Помер у 1951 році від інсульту. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Звання

• армвоєнюрист (20.11.1935)
• генерал-полковник юстиції (11.03.1943)

Нагороди

• два ордени Леніна (1937,)
• два ордени Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки (1933)
• орден Вітчизняної війни І ст.
• медаль «XX років РСЧА» (22.02.1938)
• медалі

Посилання

• Хронос. Ульріх Василь Васильович(рос.)